Навколишній світ має свій невидимий вплив на душевні почуття та переживання людини. Він наносить свою печатку на кожну людину, яка приходить в цей світ. І є люди, які це не тільки відчувають цей вплив у своєму серці, а й вміють переказати його іншим людям. В нашому випадку, своїм читачам, своє бачення відчуття навколишнього світу, передає чернівецька майстриня художнього слова Маріанна Гончарова. В «Драконі з Перкалабу» перед нами постає життя Владки Павлінської переповідане її близькою подругою. Чарівний казковий світ заходу нашої країни зі сторінок книги захоплює нас в дивовижну подорож по життю Владки. Буденні речі її життя описані з такою майстерністю, що не відпускають читача, наче своєрідний детектив. Прості речі в житті написані з такою увагою до дрібниць, що читаючи книжку, стаєш по-новому дивитися на звичні речі, на які в минулому не звертав увагу. Переймаєшся тихим плином життя в горах, яке не йде ні в яке порівняння, з гамірним життям великих міст. Зараз людина перебуває в постійному русі. Цей рух захоплює людство та примушує тільки збільшувати оберти життя кожної окремою людини, не даючи змогу сфокусувати свій погляд на начебто дрібних, а насправді дуже важливих речах. Знайдіть можливість, хоча б на деякий час зупинитись, та прочитати цю книжку.

Маріанна Гончарова має дивовижну здатність захопливо писати про самі буденні речі. Коли ж мова йде про Карпати з їх чудовою природою, містичними віруваннями, старовинними легендами зрозуміло, що читача чекає книга, від якої буде важко відірватись. Особисто я не раз бувала в місцях, які письменниця описує, і, зокрема, в маленькому містечку Вижниця в передгір'ї Карпат. Талант Маріанни Гончарової змусив мене зовсім по-іншому подивитись на добре знайомі місця, побачити їх самобутній колорит, відчути подих таємниці і містики, які ще живуть в горах. Всі події в повісті об'єднані навколо одного персонажу - близької подруги письменниці ще зі шкільних років, красуні і розумниці Владки Павлінської, яку важка хвороба забрала в кращий світ. Коли я читала повість, мимоволі запитувала себе - а чи змогла б я бодай на відсотків десять ТАК написати про когось зі своїх близьких чи знайомих? Відповідь була невтішною. А Маріанна Гончарова так змогла описати незнайому нам Владку, що ми щиро переймаємося її долею, співпереживаємо і сумуємо, захоплюємось, як містично-загадково письменниця описала останні дні життя своєї героїні. Тож, хто ще не відкрив для себе самобутню чернівецьку письменницю Маріанну Гончарову, з її тонким гумором, умінням по-новому побачити звичне і буденне - рекомендую: розпочніть знайомство з її творчістю з "Дракона з Перкалабу"!