Чи багато ми знаємо про словаків? А про їхню літературу? Дивно, але маючи кордон (невеликий, та все ж) з цією країною, ми майже не цікавимось чим живуть її мешканці. А дарма... Ця книга є першою з трилогії Владіміра Мінача під назвою "Покоління". Наступні дві - "Живі і мертві" та "Дзвони звістують день". Книга ця показує словаків небагатослівними, скупими на емоції, проте вони невпинно йдуть до своєї мети. На той час - а події в книзі розгортаються наприкінці Другої світової війни - вони йшли до комунізму. Що ж, такий був час, ми не маємо права нікого засуджувати. Проте щирість, з якою автор описує цю боротьбу за новий час, не може залишати байдужими. Є тут різні типажі представників колективного суспільства, є і любовний трикутник між Мареком, Оліною та Лабудою. Є тяжка любов, є горе, є радості. Однозначно, книга вартує того, щоб приділити їй кілька вечорів. Приємного читання!)