Прочитати цю книгу мені порадив літературний критик Володимир Володарський. Сама ж я три роки прожила у Донецьку, дуже детально пам'ятаю про різні події, що відбувалися після окупації у місті. Автор не говорить нам про те, що описані ним події, - реальні. Ми ніби у вигаданій книзі, у місті Z. Хоча зрозуміти, що це Донецьк, взагалі не складно. Автор досить просто розповідає про життя персонажів(насправді так жила більшість людей), які опинилися у окупованому місті. Це якісь метафоричні історії, філософські роздуми, реальні смерті. Але скажу чесно - написано ніби просто, але місцями читати було складнувато через надмірну абсурдність ситуації. Плюс - це переклад з російської (в оригіналі "Долгота дней"). Я про це знала і мені відчувалася певна топорність слів. Це книга про одвічні спори щодо того, чим є "русський мір", хто, кого і від яких угрупувань захищає, про реалії міста в окупації, людей-пристосуванців і не тільки. Це не лише для тих, кого війна безпосередньо торкнулася. Але проблема у тому, що ті, для кого вона "десь там", у місті Z, можуть не захотіти читати чергову порцію літей про війну. Але треба. Адже тут про всіх нас - про всю Україну.

"Довгі часи" - це ще одна книжка про російсько-українську війну. В оригіналі вона написана російською, але її переклало видавництво Старого Лева, і зразу скажу, що переклад дуже хороший. Самої війни в книжці мало, набагато більше роздумів про причину війни, чому все так сталося, і як  з нею покінчити. Тутай немає героїчних сцен з поля бою, але є життя звичайних людей в умовах війни. Автор розподіляє відповідальність, як на місцевих, так і на  Велику Україну. В цьому є зерно правди, в книжці є навіть момент каяття місцевих через війну, але війна потребує на каяття, а дій. Манера написання доволі цікава, адже місто Z (Донецьк) показане, як місце сили, певної енергії. Автор ніби говорить, що українська влада забула за них і їм прикро через це, адже вони теж люблять шоколад. Цікавою є метафора автора, яка звучить так, що, щоб потрапити в Україну, то треба прийняти смерть, іншого шляху із Z не має. Книжка дуже мені сподобалася, але скажу чесно, то я не до кінця її зрозумів, адже реальність переходила у фантастику і навпаки, вловити рівновагу було складно. Повертати потрібно не територію, а людей. «8/10»