Містична історія студентки факультету архітектури, яка мріяла стати письменницею і неймовірно захоплювалася творчістю відомого письменника, і особливо однією книгою, яка стала для неї підтримкою в житті. Перечитуючи її знову і знову, дівчина й уявити не могла, що зможезустріти справжнього автора цієї книги, адже автора вважали вже пів року як мертвим... Коли головна героїня починає свою подорож, все стає дедалі більш містичним. Вона губиться між правдою і містикою, не знає чому і кому можна вірити. Цікавим в романі також є те, що він описує ті "темні віки", коли жінки не допускалися до писання книжок і про маленьку велику перемогу звичайної незвичайної студентки. Це один з найкращих романів, які мені довелося прочитати, і я дуже хочу продовження!!!

Мене затягнула атмосфера цієї історії, герої й оце постійне відчуття тривожної недосказаності. Найбільше сподобалась фішка з тим, що до кінця не розумієш: це справді щось надприродне відбувається чи все лише в голові головної героїні. І саме ця невизначеність дуже чіпляє. Любовна лінія теж зайшла — для мене вона тут виглядала досить органічно й добре вписувалась у загальну атмосферу книги. Бачила багато відгуків, де головна героїня людей дратувала, але в мене такого не було. Навпаки, її стан і поведінка для мене виглядали зрозумілими, тому сприймалась вона нормально. І окремо хочу сказати про світ — він тут реально відчувається. Не просто декорація для сюжету, а саме атмосфера, у яку віриш. Це прям ідеальна книга для дощової погоди й похмурого настрою, але, чесно, мене вона затягнула навіть у сонячний день

Книга набагато глибша, ніж може здатися з обкладинки чи анотації. Вона підіймає теми харасменту і домагань. Головна героїня Еффі - єдина студентка архітектурного факультету і їй кожного дня нагадують, що вона тут зайва. До непростої ситуації додаються ще й домагання від її куратора, в яких, звичайно ж, вона сама винна. Еффі практично зламана постійним тиском та нездатністю виставити власні кордони, тож коли дівчині пропонують проєкт з реставрації маєтку улюбленого письменника, вона хапається за пропозицію, як за соломинку. Але чи справді це порятунок? Окрім важливих тем, тут прекрасна осіння атмосфера. Старий, занедбаний маєток, який стоїть над неспокійним океаном. Він просякнутий морською сіллю та вологою, сходи вкриті мохом, а на стінах з-під шпалер проступає пліснява. Будинок скрипить та стогне від кожного пориву вітру, а постійні дощі відіграють на дірявому даху свою музику. У книжки дещо тривожна атмосфера, бо головна героїня часто не впевнена в тому, шо бачить і читач теж сумнівається чи не їде у неї дах. Звичайно ж не обійшлось без парочки тупих та нелогічних вчинків ближче до кінця книги, але особливо прискіпуватися не хочеться. Дуже раджу для прочитання восени.