Сорокаріччя це цікавий вік. Людина ще не відчуває себе зрілою, проте до молоді її теж віднести важко. Авторка книги спробувала розібратися у ставленні людей цієї категорії до життя та основних поглядів тих, кому за… Основа теза, яку пробує переосмислити авторка це те, чи потрібно нам підтримувати стереотипи, нав’язані суспільством, що людина в цьому віці повинна бути поважно, поміркованою, а відтак, не повинна навіть пробувати відчувати себе молодою душею. Не говорячи вже про явні прояви поведінки молодшого покоління. На думку Памели Дракермен вік 40 плюс це так пора, коли ми вже повністю сформовані, і не повинні зважати на пересуди інших та думати що скажуть інші. Це саме та пора, коли людина може жити повноцінним життям, насолоджуючись кожною його миттю, і в цьому я з нею абсолютно солідарний.

Я мріяла прочитати цю книгу з червня місяця минулого року, коли мені виповнилося …40((( Я замовляла її друзям у подарунок, але усі чомусь вирішили, що книга – це не то що треба жінці на День народження. Та я все ж таки отримала свій подаруночок, але відразу від видавництва. За що ще раз вам дякую! Напевне, якщо ти чогось дійсно хочеш, рано чи пізно – ти це отримаєш))) Книга мені сподобалась 70/30. Так, це дійсно те що я очікувала. Дякуючи, автору я зрозуміла, що не в мене однієї у 40 років в голові з’явилися такі думки. Мої «таракани» дуже схожі у своїх висновках, на таких же комашок, що живуть в головах багатьох жінок по усьому світу. Автор дуже відверто ділиться своїми переживаннями, думками, мріями, очікуваннями, розчаруваннями. Вона розповідає про свою родину, дітей, чоловіка і хворобу… Саме в цьому віці в неї діагностували рак. Автор шукає себе, це так ніби до 40 ти знала хто ти, знала, що ти любиш, заради чого живеш, знала як потрібно поводитись, як одягатись, що їсти, дивитись, читати, про що розмовляти. А в 40 в тобі спрацював якийсь тумблер і опа – ти вже нічогісінько не знаєш і не розумієш. Ця книга дійсно допоможе вам глибше зрозуміти себе і отримати підтримку, якщо ви не готові відкривати душу іншим або говорити про свій біль уголос. Можливо, ви як і я боїтесь, що вас не зрозуміють, або що ви одна така. Те що мені не сподобалось. Це декілька глав, дуже затягнутих. Рекомендую усім панянкам до прочитання на передодні свого сороко річного дня народження!

Героїню питають чи вона має коханця, на що та відповідає, що не має, мовляв вони з чоловіком не практикують свінгерство чи відкритий шлюб. «Головна наша мета - лягати спати до 23 години», - відповідає вона. Ні, це не оповідь про 80-річну бабцю. Це книжка про 40-річних. Свого часу американка Памела Дракермен написала гучну книжку, про яку говорили батьки і в Європі, і в Америці - «Французьке виховання». Про «Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя» теж варто говорити. Як про чесну (хоч і не без прикрас) розповідь про явище, яке станеться з більшістю (сподіваюся!) з нас - перехід у страшну країну 40-річчя. Що стається з мозком, тілом, шлюбом, дружнім колом, професією і реалізацією, коли тобі раптом виповнюється 40? А в тому, що це стається раптом сумніватися не випадає. «Я просто не очікувала, що "madame" станеться зі мною, принаймні без моєї згоди», - зізнається Памела. І погоджуєшся з нею, бо це той момент, коли «жіночка» до тебе звертаються частіше, ніж ... просто частіше ніж. Це коли з чарівного «ніколи би не подумали, що тобі не до 30» вже ніхто нічого не говорить, бо ти виглядаєш акурат на свої майже 40. І це як в старій жлобській пісні, з якої слів не викинеш - заміж пізно, а здохнути рано. Це той страшний момент, коли ти все життя була впевнена, що якщо що, прийдуть дорослі і вирішать всі проблеми, а тут, виявляється, дорослі - це ти. І крізь життєві перешкоди тобі треба щось з цим робити. І це все без твоєї згоди. Я не знайшла відповідей на всі свої запитання на порозі 40-річчя, але книжка дуже варта уваги. Хоча би для того, щоби стати приємною підставою для рефлексії і роздумів, яким я хочу бачити своє життя) Ну і важливо знати, що ще хтось теж замислюється про раптовість цього віку і неминучість дорослішання. Не знаю, як цю книжку сприймають 20-річні, але тим, кому більше 35 читати дуже раджу. Бодай для того, щоби звірити температуру)