Повість "Дорогою ціною" досить помітно вирізняється з-поміж інших відомих мені творів Михайла Коцюбинського, бо цей автор зазвичай "бере за живе" насамперед формою - читаючи його тексти, зазвичай більше стежиш за описами, а не подіями. Натомість "Дорогою ціною" приваблює саме яскравим пригодницьким сюжетом. Не стану переповідати зміст повісті, однак шанувальникам трилерів вона має сподобатися: тут є і втеча, і боротьба, і вірне кохання, й неодноразова загроза смерті. Цікаво, що, як і Ольга Кобилянська чи Габріель Гарсія Маркес, Коцюбинський для надання оповіді більшої романтичності й екзотичності робить її другорядними дійовими особами персонажів-циган. Завдяки усім цим несподіваним сюжетним колізіям та порівняно невеликому обсягові "Дорогою ціною" читається досить легко і швидко. Провідна ж ідейна тема твору - прагнення людини здобути свободу. Повість у цьому сенсі нагадує роман "Тигролови" - припускаю навіть, що Багряний брав її собі за зразок, от тільки докорінно змінив емоційне враження, створивши позитивний фінал для сміливих героїв. На відміну від Багряного, Коцюбинський куди менш ідеалістичний - він показує, як дорого може в дійсності коштувати омріяна свобода.

Это произведение в основе своей трагически драматичное и посвящено социальной проблематике, в котором присутствует доля приключения и романтики. Это история о бегстве и его невозможности, о недостижимости свободы и личного счастья, о крахе любви перед жизненными препятствиями и вере в счастье и жизнь в послесмертии. В общем типичный Коцюбинский. Я спрашиваю себя - почему автор не написал историю со счастливым концом? Наверное потому, что его читателям такая история была бы не интересна. Есть у нашего народа привычка к страданиям и неверие в возможность победной борьбы, поэтому и писатель пишет так же, о том же, ведь ему важно доверие читателя к его произведениям. Христианское учение в том формате в котором оно доносилось до народных масс тоже прославляло страдание и обещало награду в будущем, давало людям какую-то надежду и не давало окончательно озлобиться против всего мира. Так же и литература, включая "Кобзарь" имела подобный эффект. Если ничего не можешь исправить, то спеть грустную песню, или пожалеть выдуманных героев - тоже действует, как разрядка. Сейчас, правда подобные книги немного угнетают. Кажется, что их специально писали, чтобы "рабы не рыпались" и не стремились к свободе и счастью, чтобы национальный характер был безвольный и меланхоличный.

Твір "Дорогою ціною" по-своєму цікавий та захоплюючий. Навчає ризикувати заради успіху, йди до кращого життя та ні за що й ніколи не здаватися. Мабуть, варто було б поставити цьому твору чотири зірочки, але з огляду на деякі причини, про які трохи згодом, він заслуговує всі п'ять. Щодо автора, то я не буду багатослівним, адже просто не знаю, що про нього можна було б розповісти. Про Коцюбинського мені відомо мало, лише що його життєвий шлях був доволі звивистий та що він є автором деяких чудових творів. На цьому, щодо теми автора, краще, мабуть, і завершити. Сюжет твору, особисто мені сподобався. Він оповідає про двох дітей, Остапа та Соломію. Остап, не задоволений своїм теперішнім становищем, а саме кріпацтва та просто жахливих умов життя, вирішує втекти за Дунай, де, за переказами, люди вільні та щасливі. За ним вирушає Соломія. В своїй невеликій, але складний, тернистий та звивистий. Вони знайомляться з новими друзями, які так само втекли в пошуках кращого життя. Їх чекають різні незгоди, як поранення Остапа та похід безкраїми степами. А кінець залишу на поталу читачу. Повертаючись до теми про 5 зірок, то ось чому. Книга вчить ризикувати, покидати звичне тобі життя та йти в пошуках того, чого хочеш ти, навіть якщо ви зазнаєте поразки. А відмова від спроб це автоматична поразка. Однозначно раджу прочитати.