4 зірки за живу мову героїні та атмосферу, але сам формат дуже специфічний. Перед покупкою зважте на кілька моментів: Суцільний текст без розділів: У книзі взагалі немає поділу на глави. Це один безперервний монолог від початку до кінця, через що читати важко й ніде перевести подих. Сюжет на один абзац: Ключових подій мінімум, уся фабула легко переказується кількома реченнями. Основна частина тексту - це побутові балачки, спогади та опис важкої долі. Повна відсутність драйву чи напруги: Тут немає звичної для Кінга динаміки. Це повільна, розмовна соціальна драма. Якщо любите неспішні психологічні сповіді та колорит персонажів, то книга знайде свого читача. Якщо ж шукаєте динамічний сюжет, який тримає в напрузі - буде відверто нудно.

Ця книга - не типовий Кінг зі страховиськами, а потужна, болісна й дуже людська історія. Одна довга сповідь 65-річної жінки, яка все життя терпіла, захищала дітей і врешті сказала «досить». Голос Долорес - живий, грубий, з матюками й менським діалектом - просто в'їдається в голову й не відпускає. Це книга про аб'юз, материнство, помсту і про те, як іноді бути «стервом» - єдиний спосіб вижити й повернути собі гідність. Після прочитання довго мовчиш, осмислюючи кожне слово, і поважаєш цю жінку ще довше. Кінг майстерно показує, що найстрашніше ховається не в монстрах, а в людях за зачиненими дверима. Одна з найкращих «нежахливих» книг короля жахів.

Ця книга — не про страх у темряві, а про темряву всередині людини. Долорес говорить із нами напряму, без прикрас і вибачень, наче сповідається не священнику, а самому життю. Її голос — шорсткий, правдивий, як старий камінь, об який розбиваються брехні. Кінг тут не лякає — він слухає. І в цій тиші, між її словами, народжується справжній жах: що зло не приходить ззовні, воно росте поруч, у буденному, у мовчанні, у любові, яку зіпсували роки страху. «Долорес Клейборн» — це не трилер, а сповідь.