Слова сплітаються у неповторні образи, займаючи з Поетової волі ту позицію, в якій вони і свіжі, і нові, спалахуючи діамантами у дивовижному вінку метафори, даруючи тепло, народжене зі смутку й самоти. Вони — з війни, вони — зі світла і надії.
