Це моя друга книга автора після "Не озирайся і мовчи". Мені сподобалась! Сюжет затягує, не з усіма умозаключеннями, і тим паче вчинками героїні погоджуюсь, навіть не так, не завжди їх розумію, але скільки людей, стільки і непорозумінь. Погоджусь з тим, що багатьох проблем можна було би уникнути, якби люди говорили один з одним словами через рот, а не оці всі одномоментні емоції, але, можливо, автор створив героїв саме такими, щоб це підкреслити. Дуже сподобалося, як світ Марка перетнувся зі світом Рути - книжки різні, не пов'язані, але при цьому світи доторкнулись. В коментарях бачила, що не сподобалось в подачі локацій Рівного прямолінійнійність і відсутність художнього опису. Мені - навпаки сподобалось, хоч я і не мешканка міста - відчуваєш якусь наближеність до знаних місць типу "гуртожиток", "ПриватБанк" і т.ін. Колись читала книгу "Щегол" з назвами вулиць і маршрутами Нью-Йорка - отам це бісило, бо це щось дуже далеке, але стосовно Рівного - як раз навпаки) Кінцівка не завершена, на мій погляд, але залишає простір для уяви. В "Не озирайся і мовчи" у мене було ще більше питань. Можливо, колись буде певне продовження чи роз'яснення)

Повністю згідна з коментарем Світлани. Читала Колонію, Не озирайся і мовчи... зрозуміла, що автору важко даються закінчення, але в Допоки світло не згасне назавжди - це просто як дарма витрачений час, поки читаєш ще подобається, хоч про всі недоліки вже тут писали, але сам кінець наче написаний «аби відчепилися»... почуваєшся якось «дурнувато», наче надурили що буде цікаво, а розвʼязки ніякої. Вибачте, авторе, такі відчуття... Колонію 2,3,4 планую читати, але боюсь оцих закінчень...

Я тільки хвилин 10 тому дочитала книгу і це просто щось! Вперше книга мені наскільки захопила, що я не могла відірватися ні на секунду. Але в той же час все описане після другої половини надзвичайно давило на психіку, я абсолютно спокійно дивлюсь чи читаю якісь трилери і вперше мені було справді наскільки страшно, я справді зараз боюся заснути і не прокинутися. Спочатку книга була дуже схожа на якийсь типовий підлітковий роман: проблеми з батьками, ЗНО, рання вагітність і т.д. Зав'язка тривала занадто довго. Але все одно читати було доволі цікаво і все чекала, коли ж почнеться ота фантастично-фентезійна частина. І я дочекалася, дійшовши майже до середини. І саме з цього моменту відірватися від книги неможливо! Вона тебе уже повністю поглинає. А от кінцівка... дивна. Це однозначно. Я її взагалі не зрозуміла. Також із таких собі "мінусів" можу назвати те, що: по-перше, всіх проблем можна було уникнути, а головна героїня - просто реально дивна і якась дурненька, а по-друге, я їй зовсім не імпоную. Коли я читала мені справді було цікаво, але я взагалі ніяк майже не співпереживала героїні. В кінці я взагалі ловила себе на думці типу: "От би було класно, якби Марк її вмовив і вона залишилася в цій частині реальності, а з ним би все було добре". Взагалі, якщо говорити про Марка Грозана, то книга "Не озирайся і мовчи" мені сподобалася набагато більше, вона мені була якась ближча. Але в будь-якому випадку, книгу «Доки світло не згасне назавжди» я можу рекомендувати (але не таким вразливим людям, як я).