Якби мене попросили оцінити роман з літературно-мистецької точки зору, я б поставила добре, з історичної - задовільно, з ідеологічної - відмінно. Автор пише історію чоловіка і жінки, які з самого дитинства мріють бути у лавах ОУН та боротися за незалежну Україну. Навколо їх - люди не дуже свідомі, зрадники та запроданці, одним словом - вороги. І ось майже весь текст Володя і Марія не знають про існування один одного і лише на останніх сторінках зустрічаються і закохуються. Ця лінія в романі є найслабшою. Для чого вони взагалі зустрілися, якщо весь текст мали чимало прихильників, в Марічку он закохується не лише людина з НКВД, а сам німець! Навіть обручку їй дарує! А у Володі серед коханок не лише полячка, а й комуністка зі Сходу України. Трохи це все трафаретно та шаблонно. Але для схематичного сприйняття історії України цілком згодиться.