Я ніколи раніше не чула про цю повість. Але була дуже заінтригована анотацією, коли побачила анонс її нового видання на сайті видавництва. Вона обіцяла щось гостросюжетне, а це чудесно вписувалось у мій цьогорічний марафон української класики, покликаний розвалити в моїй власній голові стереотип про неї, як про набір текстів, що описують життя бідних та знедолених селян. І який я продовжую, не зважаючи на обставини, бо коли, як не зараз треба вибивати із себе ту кляту меншовартість? Повість "Для домашнього огнища" розповідає про капітана Антося Ангаровича, який після п'ятирічної відсутності повертається у рідний Львів до дружини та дітей. Спершу радість від зустрічі з рідними та старим другом засліплює його, але з часом він помічає, що нові товариші по службі косо поглядають на нього і перешіптуються за його спиною. Поступово капітан розуміє, що дружина багато чого йому не розповідає про джерела добробуту їхньої родини і це може зруйнувати його звичне життя. Це не детектив у звичному розумінні, але інтрига тут дійсно є, а напруга в другій половині книги не дозволяє відірватись. Ціна домашнього огнища для обох головних героїв виявиться дуже високою. Я зі школи не читала творів Івана Франка, тож не знала, як сприйму авторську мову. Політ нормальний, ті, хто любить ретродетективи, взагалі не відчують жодних труднощів. Видання серії "Світовид" чудове. Дуже гарна палітурка, хороший офсетний папір і дуже якісний друк. Рекомендую цю книгу і це видання.