Копенгаген, 1925 год. Грета - молодая девушка, которая приехала учиться живописи в Академию художеств. В академии она встречает своего застенчивого и замкнутого учителя Эйнара и влюбляется в него. Молодые люди женятся и посвящают целиком и полностью свою жизнь живописи. Грета - эксперт по портретам людей, и однажды, когда ее модель не может репетировать, она просит Эйнара надеть женский костюм и позировать для неё. Одетый в женскую одежду, Эйнар оказывается вовлеченным в эту роль и принимает личность человека по имени Лили. С этого дня Лили была включена в жизни двоих, и в жизни Эйнара открылась совершенно другая дверь. После того, как я дочитала книгу, могу сказать, что мне было больно. Эта книга оставляет у вас вкус тех дорогих блюд, от которых захватывает дух, когда вы произносите название в ресторанах. Эту книгу нельзя отнести к определенной категории. Ведь здесь присутствует все и история, и социология, и психология, и любовь, и драма, словом - все. Что касается моих мыслей о книге, то мне не очень понравилась манера письма автора: некоторые моменты были излишне затянуты. Однако могу сказать большое спасибо автору за то, что смог очень хорошо передать чувства мужчины, который чувствовал себя женщиной, и заставил меня прочувствовать мысли женщины, которая не хотела терять своего мужа...

Це абсолютно нереальна книга! Вона змушує читача опинитися на місці іншої людини, почати якщо не співчувати, то хоча б розуміти людей, яких більшість, в нашому сучасному суспільстві, на жаль, не розуміють і не сприймають. Це історія Ейнара та його перетворення в Лілі. Ейнар та Грета – подружжя, що живуть на початку 20 століття. Саме дружина однією з перших помічає в Ейнарі жіночність, його надто не чоловічу вроду. Не зважаючи на всі перепони вона підтримує його, знаходиться поруч під час такого непростого перетворення з чоловіка в жінку. Якщо бути відвертою, я не знаю, як би я себе поводила на місці Грети. Я навіть не знаю, наскільки треба бути сміливою людиною, щоб зважитись на операцію зі зміни статі. А уявіть як це – бути одним з перших, хто проходить через таке! Автор досить правдоподібно, як на мене, передав психологію головної героїні, що вона відчувала, чого боялась, як реагувала на ставлення оточуючих. Моєю єдиною помилкою було подивитись дані про реальну Лілі, про її біографію та фінал цієї історії. Краще б я цього не знала. Мені б хотілося вірити, що ця жінка мала щасливе життя, досягла всього, про що мріяла. Шкода, що все сталося саме так. І дякую автору, що він залишив відкритий фінал, ніби надію на хепіенд.

Історія про першого чоловіка, який наважився розповісти всьому світу, що не такий як інші, що народився жінкою, що ув'язнений у тілі, яке йому більше не служило. Після прочитання роману, залишаються змішані відчуття. Адже мені не до кінця зрозуміло, як дружина могла стільки часу потакати чоловіковій грі. Вважаю, що її вина присутня у тому, які вчинки це за собою понесло. Союз двох обдарованих людей. Двох талановитих митців. Популярних художників свого часу. Та чи були вони рівноправними чоловіком та дружиною? Відколи вони одружилися, Ґрета жила у тіні Ейнарової слави. Та й хто купуватиме її роботи, коли є Ейнарові? Її зухвалі, чисто американські, на фоні витончених, затишних данських? Одного дня, Ґрета переживала, щоб запах фонтіни не в'ївся в її полотна. Але Ейнар сказав, що це неможливо, адже вони покриті лаком. "Вони непроникні". Але стосовно її картин це прозвучало нелюб'язно і двозначно. Історія безнадійно романтична і сумна. Присутні сцени не надто моральні, а в деяких моментах бридкі і незрозумілі. Але в моєму розумінні, головні герої самі зробили себе нещасними, зайшовши занадто далеко у своїх іграх. Адже чоловік думав про те, як знайти своє справжнє Я, і чи дійсно те, до чого він дійшов, є справжнім? А дружина завжди вважала, що можна кинути виклик хоч усьому світу, але не власному чоловікові.