Діти Сатани. Все, що я знала про нього - це те, що він в свій час в Варшаві ввів в середовище місцевого бомонду Стефаника. А ще він був надзвичайно популярним письменником в Польщі. На цьому всі мої знання про Пшибишевсткого завершувалися. І от я купила книгу чудового видавництва. Мене особисто він не дуже вразив. Роман на тему досить популярну на початку 20 сторіччя - а саме робітничі страйки і соціалістична революція у контексті Європи, безумовно. Не обійшлось без сентименталізму, прикритого удаваною байдужістю і романтикою нещастя, де молодь п'є і вчиняє самогубства. Сюжет хороший, реалістичний, але персонажі плоскі, нерозкриті. Дуже банально майже все - діалоги, ситуації, репліки, самі герої та їх душевні переживання і думки. Якось наївно і занадто трагічно, забагато сентиментальних відступів як на такий короткий твір і претензійна назва - виправдовує себе частково. Модернізм по-польськи - не для мене. Але я задоволена тим, що прочитала її, з класикою треба знайомитись, і вона не повинна подобатись абсолютно всім.