Павло - журналіст та письменник. Але коли на терени України прийшла війна, він, не роздумуючи, подався на Схід боронити кордони Батьківщини, чи то пак Материзни (як пише автор, і мені особисто це слово подобається надзвичайно), бо Земля-матінка - це вона, та й усі війни в світі стаються якраз через бажання заволодіти чужою землею... То ж спочатку була війна, потім поранення, лікування у госпіталі, а далі ,,реабілітація,, в Козині, тихому селищі на Закарпатті, де Павлові в спадок від дядька несподівано дістався будинок з присадибною ділянкою. І тут, на лоні природи, подалі від людського гомону, виконуючи просту сільську роботу, чоловік намагається наново зібрати себе докупи, переосмислити війну та віднайти спокій і Бога в душі. В книзі переплітається кілька історій - про самого Павла, про життя його дядька Тиша, про Вернадського та його наукові відкриття, про Бальзака, Роберта Страуда... а ще про папороті і птахів. Птахів описується особливо багато. Тут знайдете про лелек, білих та рідкісних чорних, про горобців, ворон, синичок, орлів і т.д. Усе написано дуже легко та захопливо. Єдине зауваження - до видавництва. В книзі забагато помилок та описок. Є навіть речення без закінчень, коли одне не скінчилось, а уже з великої букви розпочинається наступне. І це не авторський прийом. Видно, що це редакторський недогляд.