Подвійні відчуття від книги: з однієї сторони усвідомлюю, що написано дуже гарно, мистецьки, настільки проникливо, що ніби сам відчуваєш сухий літній вітер, вібрацію двигуна мотоциклу, запах сухої літньої трави і пилу, переживаєш усе те, про описується в романі, а з іншої сторони – це прогулянка назад у 90ті, тільки дещо ненатуральна. Автор описує периферійне французьке містечко середини 90х років з усіма його проблемами – економічним спадом, мігрантами, закриттям заводів, і, як результат, безробіттям, підлітковими і дорослими розборками, розлученнями, крадіжками, коханнями і намаганням випливти з проблем і утриматись на поверхні. Описано прекрасно, якщо ніколи не проживав подібного, то після прочитано ніби дійсно там побував. Але для мене особисто, яка жила у наших 90, все описане видається дещо перебільшеним і не настільки критичним. Так і хочеться сказати: «нам би ваші проблеми». Закриття заводів, мігранти, невідоме майбутнє – але при цьому у всіх соціальна допомога, супермаркети, транспорт, житло, зарплати і все те, про що ми тоді навіть уявлення не мали. Тому, можливо, уся ця безвихідь буде більш проникливою, але не для читачів колишнього союзу, які переживали 90ті значно критичніше. Тобто, ти ніби занурюєшся знову в свою юність, але в її більш причесаний варіант, переживаєш знову ті проблеми, але не так критично, бо для нашої людини це не такі вже й проблеми були б. Після прочитання якась порожнеча, якийсь жаль, що закинули знову у спогади про ті часи, в яких крім молодості нічого хорошого не було.Розповідь починається ні з чого і закінчується нічим. Є ніби головні герої, але вони більше для фону, бо головний герой – саме містечко, епоха. Книга написана цікаво, але не захопливо, вірніше, вона буде захопливою для тих, чия юність і зрілість припали на 90ті і вони хочуть поностальгувати, або ж для тих, хто не пам’ятає ті часи, але йому цікаво, як там в них було. Також книга сама по собі цікава як якісна література – сам стиль викладення досить високий. Але для мене, не більше…

Східна Франція, Лотарингія, провінційне містечко Аянжи і ті самі бурхливі 90-ті. Персонажі, які не є ні хорошими, ні поганими, вони залишаються просто людьми, зі своїми страхами і сподіваннями. Тут конфлікт батьків-дітей, тут описано всю важкість часу, безробіття, наркотики, крадіжки і аморальність певних вчинків, тут намагання втекти з провінції у кращий світ. Перед очима постає зовсім інша Франція, без шарму Парижа, чи краси затишних вулиць великих міст, тут лише заводи, безробіття і переферійне містечко, яке живе за своїми правилами. І це було неймовірно цікаво читати, попри певний сум чи співчуття, це дуже якісний і хвилюючий роман.

Це книга яка точно поверне вас в безтурботну юність, ну як безтурботну, кожному віку притаманні свої проблеми і турбуючи питання, але ж яка чудова ця книга з присмаком юності. Роман про підлітків які застигли в рутинному житті, кожний день одне те саме.Книга про таких різних батьків які обрали майбутнє для своїх дітей та про батьків які поняття не мають що робити з цими дітьми. Про розлучення, скорочення робочих місць, за ними фінансові труднощі та втрату себе на дні чарки, як спосіб забутися. Про перші почуття , перші поцілунки і перші розбиті надії, коли ти юний та повний надії і впевненості, розумієш - життя жорстоке, воно нікого не жаліє, ти стикаєшся з реальністю і з кожним разом дорослішаєш. Текст де мало діалогів, але він настільки зрозумілий, що тільки й залишається що насолоджуватись та міркувати на прочитаним, книга того вартує. Автор геніально балансує над вульгарністю та сексуальністю. Зараз коли я мати, то я на тих сторінках плакала і сміялась, які турбуючи теми підіймає Ніколя.