Очікувала чогось сильнішого. Персонажі не розкриті, деякі моменти незрозумілі. Любовна лінія це взагалі окрема тема, краще б її тут не було, а то виглядає ще дивніше. Хоча, на кожну книгу свій читач…

Історія розгортається в школі під назвою Ракстер, розташованій на однойменному острові неподалік від материка. Військово-морські сили США помістили школу на карантин через спалах “токсу”, який заразив дівчат і вчителів. Деякі з них через це померли, а інші отримали різні мутації, їм заборонено залишати школу через диких тварин, які також мутували, і лише трьом дівчатам дозволено виходити, щоб принести їжу та інші припаси (які постачають з материка). Єдине, що мені сподобалося - це атмосфера, читати було часом противно і гидко. Як і має бути в книзі про якісь незрозумілі інфекції. Але, хочу виокремити наступне: любовна лінія між дівчатами мені взагалі незрозуміла тут - з’явилась вона нізвідки, дівчатам по 15 (?), а приїхали вони до школи ніби ще взагалі в 13, а то й менше років. І оці їхні філософські любовні діалоги взагалі якісь нереальні. Я собі не уявляю, що я так розмовляла б у 15. Так само незрозуміле те, як вони всі вміють стріляти із дробовика. Тут без коментарів. І взагалі персонажі в цій книзі були такими плоскими й однозначними, що вони були мені байдужі, я не співчувала. Кінець книги мене розчарував і я зловила себе на думці, що хотіла пошвидше прочитати книгу, щоб розпочати іншу. Я підтримую відкриті фінали, але цей просто здався незавершеним – наче авторка просто не знала, що робити зі своїми героями. Я б не рекомендувала «Дикі дівчата», але є багато 5-зіркових відгуків, вона може вам сподобатися, але для мене вона не спрацювала взагалі. Я б сказала, це взагалі not my cup of tea. Мені не вистачає детальності Кідрука. Звідки взявся цей токс? Про нього буквально два-три речення написано, а так усе було якось поспішно. Зате про срібне волосся однієї із героїнь повторили разів з десять. Я повелась на опис книги: «Трилер про виживання, постапокаліптичний роман й екокритичний феміністичний маніфест водночас — приголомшлива книжка, що діймає до душі.» — Kirkus Reviews Проте нічого з цього не побачила в книзі, з фемінізму було мабуть те, що там купа дівчат на острові? Зате мізогінії, на мою думку, аж занадто.

Все що не сподобалось - це фінал, але я просто не любитель такого виду фіналів