Завдяки "Девідові Копперфілду" я зацікавилася творчістю Чарльза Діккенса, тож цей роман дійсно вразив мене. Такі історії, що охоплюють усе життя головного героя, стають немовби нашими дзеркалами: ми бачимо дитячу захопленість усім довкола, першу справжню дружбу на роки, як у Девіда зі Стірфорсом, кохання, палке чи спокійне, а також безліч інших речей. Це допомагає знову поглянути на плин життя та згадати, що дійсно важливе у ньому. Можливо, це тому, що я читала роман досить у юному віці, але він справді підштовхує завжди, при будь-яких затемненнях тягнути руки до сонця та не губити у собі світлі почуття.  Персонажі Діккенса не можуть не привертати увагу. Світла Агнес та мерзотний Урія Гіп – ось вони дійсно запам'ятовуються надовго, поряд із бабусею Тротвуд, Пеготті та Містером Міккоубером. Щодо Девіда, то він залишається таким самим добросердечним хлопчиськом протягом усієї історії. Гадаю, на фоні інших персонажів, які борються зі своїми слабкостями та бажаннями чи потакають їм, він здається найпростішим чи навіть пласким, але все одно якщо згадувати цю роботу, то першим на згадку прийде саме він зі своїми особистими пригодами, переживаннями та спостереженнями.

Чудесний, довгий, цікавий роман. Читала його тижні два по вечорам - наче серіал. Головний герой - Девід Копперфілд - знедолений, але милий та чесний хлопчик за дорослішанням котрого ми спостерігаємо. На його шляху траплялися різні люди - хороші й погані люди. Але чесна, добра, цілеспрямована та порядна людина в кінці кінців оточує себе вірними і люблячими друзями. Стиль Дікенса дивовижний - декілька разів плакала, сміялася та щиро раділа за героїв. Ні про кого він не забуває, та всі отримають те, на що заслуговують

Це книга яка дивує тим, що стиль її написання не схожий на Діккенса. Якщо Олівер Твіст зі шкільної програми давався дуже важко, то ця книга читалася напрочуд легко. Історія Девіда Коперфільда цікава тим, що ми читаємо про знайоме нам англійське суспільство, проте автор описує його не за допомогою сухих історичних фактів, а з точки зору маленького хлопчика, який живе у ньому. В подальшому цей хлопчик дорослішає та знайомиться з правилами життя дорослого світу, шукає своє місце в ньому та робить перші самостійні кроки. Дещо засмутив фінал книги через від'їзд Девіда з Батьківщини, але можливо це був єдиний правильний варіант.