Книжки Ліян Моріарті з тих, які приємно читати будь-де, можна провести з ними вечір вдома, у відпустці, під час перерви на роботі. Саме книжкою у відпустку став роман «Дев’ять незнайомців», а що? Герої ж книжки також приїхали відпочити – але у санаторії, де вони повинні були оздоровитися, їх спіткали зовсім інші турботи. Кожен з героїв переосмислить своє життя і цей відпочинок змінить їх назавжди. Подобається ні з чим незрівнянний стиль авторки – як завжди глибоко психологічний роман змішаний з драмою. Також круто, що кожен з героїв чудово допрацьований, незважаючи на те, що кількість діючих персонажів немаленька. Тож шанувальникам Моріарті, та психологічних драм рекомендую.

Дев’ятеро людей приїздять на десятиденний відпочинок/ретріт/оновлення в пансіон, яким керує магнетично-притягальна (і в чомусь лякаюча) жінка. Кожен з цих дев’ятьох веде свою боротьбу в житті (а хто ні?) - і при абсолютно різних вихідних даних та проблемах, вони в чомусь схожі. Всі зламані. Всі потребують допомоги. О, вам допоможуть, повірте. Здайте телефони. Практикуємо мовчання (навіть якщо ви приїхали з дружиною/чоловіком). Поглядів один на одного уникати. Концентруватись на перебуванні в моменті «тепер». Їсти те, що дають (звучить як для дітлахів, але меню для кожного гостя складають окремо, з урахуванням їхніх потреб). Пережовувати чотирнадцять разів, це концентрація на процесі. То й що, що трава в тебе в роті після чотирнадцяти пережовувань вже стала ніякою? Насолоджуйся! Це все для оновлення, нам знати краще. Вийдеш звідси інакшим. Якщо вийдеш. Давно я не читала Моріарті, і це насолода, яка не змінюється з роками. Ідея, подача, текст, герої - люблю творчість Ліян, що й казати. Кожна її книжка для мене гарантовано подарує години захопливого читання. «Дев’ять незнайомців» - товстунець, але читається швидко і без зупинки (в мене завжди так з Моріарті). В серпні вийшла екранізація - серіал з Ніколь Кідман у головній ролі. Ще й Мелісса Маккарті там! Хочу дивитись.

Дев'ятеро зовсім різних людей, за волею випадку, перетинаються на одному курорті. "Оселя безжурності" обіцяє своїм гостям повну трансформацію за якихось 10 днів. Кожен з дев'ятки привіз власний багаж сумнівів, страхів, докорів, невпевненості. Родина, що переживає жахливу втрату, колишній спортсмен, покинута дружина, відомий адвокат, молоде подружжя мільйонерів й письменниця, що стала жертвою шахрая. Між ними нічого спільного, але для того, щоб покинути незвичний курорт, вони повинні пізнати одне одного. Мені дуже імпонує, як авторка прописує своїх персонажів. Вони оживають на сторінках і постають перед вами, наче реальні особистості. Цікаво було спостерігати за першими враженнями. Як люди звикли робити швидкі висновки про будь-кого, спираючись лише на власне бачення життя. І якими хибними, зазвичай, ці висновки бувають. Перша половина книги була дуже захопливою. Знайомство з усіма персонажами викликало посмішку та інтерес. Але, на жаль, загальне враження від книги не на висоті. Можливо, тому що я очікувала трохи на іншу історію чи може через надто розтягнутий сюжет, але книга лишила відчуття змарнованого часу. Історія, сама по собі, дуже не погана. Є загадка, повернення в минуле, відкриття безлічі таємниць. Та це саме той випадок, коли більше, не означає краще.