Іноді у лексиконі наших політиків зустрічається термін «національний фонд розвитку» чи «фонд майбутніх поколінь». Кожен вкладає в ці поняття своє розуміння, але, як правило, все зводиться до того, що якщо відповідно до Конституції земля, надра, лісові та водні ресурси є об’єктами права власності народу, то цей народ має отримувати з цього певний зиск. Автори даної книги вважають, що найефективнішим способом сприяння належному управлінню національним багатством є консолідація державних активів під єдиною установою, яку віддалено від безпосереднього впливу органів влади і яка забезпечуватиме прозоре корпоративне урядування на комерційній основі. Не можна не погодитися з думкою, що сильною є та держава, в якій політики мусять конкурувати між собою, пропонуючи поличні програми, що спрямовані на задоволення суспільних інтересів, а не роздаючи обіцянки про те, як надаватимуть доступ до державної годівниці. Чому це важливо? Бо уряди дуже рідко мають повне уявлення про свій портфель активів, а відтак не розуміють, що цінність державних активів у більшості країн перевищує обсяг державного боргу. Маючи консолідоване розуміння цінності та складу портфеля державних комерційних активів, нескладно підвищити дохідність чи то державних підприємств, чи то нерухомості, чи то продуктивних лісів, чи інших державних активів, які забезпечують певний потік надходжень. Така установа – «фонд національного багатства» - маючи достатній незалежності від контролю з боку держави, здатен збалансувати свій портфель активів і не лише займатися фінансуванням інвестицій в інфраструктурні проекти, а й виступати у ролі професійного керуючого портфелем та якірного інвестора в новостворених структурних консорціумах. Тобто, такий фонд міг би бути величезним стимулом для інвестицій у розвиток необхідної інфраструктури. Урядування державними активами у політичному процесі не матиме успіху без дотримання найважливіших принципів: 1. Прозорість – охоплює і прозоре управління активами, належний облік, і прозоре виконання соціальних завдань. 2. Чітка мета – дає змогу визначити максимізацію цінності як єдину мету. 3. Політична незалежність – незалежний інструмент для управління власністю, який діє віддалено від будь-яких державних функцій. Ці три фактори тісно переплетені. Політична незалежність за відсутності прозорості або чіткої мети породить монстра – без будь-якого керівництва чи системи стримувань і противаг. Чітка мета неможлива без прозорості, яку забезпечують незалежні оцінки та належний облік. Наші спільні ресурси обмежені. Тому вкрай важливим є відповідне управління ними.