Виьбачте мене, але про таке треба попереджати. От як раз таки любителів міфології. Мене одразу якось піднапряго, те що Світава наче лекцію читачу по езотериці читає. Але я стерпіла. Реінкарнацію, астральні ментальні, тіла, світи, деміургів, космічну енергію... стерпіла. Благо, це було коротко. Далі ок - пішло на лад, домовик, лісовик, все так гарно, душевно, кумедно написано. Теплі, живі персонажі. Думаю, заради цього сетингу і "учителя" стерплю. Але коли на 68 сторінці я прочитала про предків слов'ян, які приетіли з далеких зірок, це стало крапкою. Я чекала етно-фентезі в слов'янському, або сучасному сеттингу, слов'янських богів, духів, щось справжнє. Це як купив цукерку, а в обгортці сира ріпа. Майте совість. Під виглядом чогось прекрасного, справжнього, ви підсовуєте лекції по езотериці, які і поруч ні нами, ні з нашими предкам, ні з нашими міфами, ні з чим взагалі в цьому світі не стояли. А люди потім думають, що це справді наш древньоукраїнський і сов'янський сеттинг.

Цікавлюсь етнофентезі давно, тому неабияк зраділа появі "Папороті". Це новий автор для мене, читала з острахом розчаруватися. Приємно вражена і хочу ще! Приємно у наші буремні дні заглибитись у фентезі і трохи відволіктися. Тому щиро раджу до прочитання глибоку і часом філософську книгу пана Деркача. "Папороть" дала мені поштовх задуматися і побачити деякі речі з іншого ракурсу, а це дуже цінне явище у сучасній літературі.