Легка, тепла й водночас філософська книга про те, як ми проживаємо власне життя. Деякі думки здаються простими, але саме вони змушують зупинитися й подивитися на звичні речі інакше. Дуже приємне читання, після якого хочеться трохи більше цінувати теперішній момент.

Кожного дня нами випадає десятки шанс змінити своє життя. Рутина затягує, всі барви стають сірими, емоції на нулю. Так сталося і з героєм книги, єдиною радістю якого була маленька дочка. Після прогулянки площею свого міста і зустрічі з циганкою головний герой переосмислює своє життя. Те, що напророчила йому циганка докорінно змінює світогляд чоловіка, адже скоро він помре. З одного боку книга здається художньою, а з другого - в ній багато психології і самодопомоги. Авторка дає багато корисних порад . Лоран Гунель піднімає питання життя і смерті, вчить бороти свої страхи і робити кроки до своєї мрії, бачити, що головне в житті, правильно розставляти пріоритети і відпускати все зайве. Книга легка в читання і невелика за обсягом.

Подумалось ось що.     От як би цю книгу прочитати так років зо десять назад, то читач можливо не все до кінця в ній і зрозумів би, оскільки вона була написана на основі існування людей в умовах сучасної тотальної інтернетизації нашого життя.     Це беззаперечно сучасна книга, але питання які в ній піднімаються її автором є вічними. Одвічні питання психології і нашого життя у цьому шаленому світі взаємостосунків людей викладені в книзі досить доступно, зрозуміло, пізнавально та необтяжливо. Повчальна історія життя головного героя книги захоплює одразу і не відпускає читача до самого її завершення, залишаючи приємний післясмак.         Особисто для мене Ларан Гунель як письменник став відкриттям, до літературної творчості якого хочеться доторкнутися знову і знову.