Це моє перше знайомство з Саллі Руні. Її обрала для спільного читання з дівчатами і не прогадала. До речі, спільне читання також було вперше і дуже сподобалось, бо можна одразу обговорити персонажів, події і враження вцілому. С т и л ь Одразу, як починаєш читати, в очі кидається стиль, адже письменниця ніяким чином не відокремлює пряму мову персонажів. Все йде суцільним текстом (подекуди пряма мова починається з абзацу), і зрозуміти можна за допомогою логіки. З перших сторінок це дивує, збентежує та ти не можеш зрозуміти, як же читати? Але потім читання стає настільки органічним завдяки сюжету, що наче так і потрібно було. Ти вже чітко розумієш, де говорить конкретний персонаж, а де розповідь веде автор. Саллі Руні пише легко і їй вдається невимушено розповідати історію, переплітаючи переписки в телефоні, листи, думки та події. Саме тому, її твори дуже легко відрізнити від інших. Вони дихають життям та реальністю. С ю ж е т Історія двох подруг — Ейлін та Еліс. Одна живе в Дубліні, а інша в трьох годинах від Дубліна — в селі. Обоє на рубіжі 30-ліття та обоє мають не прості характери. Мабуть це і стало причиною їх міцної дружби ще в студентські часи. Ейлін працює редакторкою, закохана з дитинства в сусіда Саймона, котрий зараз є її найкращим другом, має складні стосунки з сім’єю та сестрою. Все ще кохає Саймона. А Саймон кохає її. Але вона боїться втратити дружбу, якщо раптом відносини не витримають. Еліс успішна письменниця, котра після нервового зриву переїжджає до села, аби привести думки до ладу. Там вона знайомиться в Тіндері з Феліксом — дивним хлопцем, котрий невдоволений своїм життям. Йому не подобається відчуття, що Еліс успішніша за нього, тому він всіляко намагається зробити їй боляче. Але, здається, Еліс це й треба. Однак і вона маніпулює ним. Складні відносини, котрі, здавалось би, приречені ще з самого початку. Це історія про кохання, відносини, дружбу, секс, внутрішні переживання. Книга написана легко і дуже життєво. Роман, котрий розповідає про життя звичайних людей з усіма їхніми вадами, неідеальністю. Складається враження, що ти спостерігаєш за перехожими, їхнім справжнім життям, в котре тобі дозволили зазирнути. Це підкуповує і хочеться читати ще, і ще, і ще… Щ о я д у м а ю Книга сподобалась. Заінтригувала з самого початку тим, що я не могла розібратися хто є хто. Люблю, коли треба трохи наполягти розум. Тобі не дають пояснення з самого початку, не розжовують. Ти пізнаєш персонажів поступово і закохуєшся в них (а дехто починає бісити). Ти точно відчуваєш емоції. А це, як на мене, головне в хорошій книзі.