Ура. В третьей книге Генри, наконец-то, не убивают. Но это компенсируется гибелью жителей целой деревни. Честно говоря, я до последнего верила, что в конце книги, когда герои победят лютое чудовище, то обязательно найдется способ всех погибших вернуть к жизни. Но автор не посчитал это необходимым. Зато само приключение получилось очень насыщенным. Волшебство в королевстве просыпается, люди начинают познавать свои дары, но еще далеко не во всем королевстве знают о том, что Сердце волшебства опять светит и нашлось, а потому стесняются и отрицают просыпающиеся таланты. С возвращением даров происходит и возврат волшебных существ. А они не всегда добрые, например, Секретница, которая питается силой и здоровьем людей. А еще изменившиеся обстоятельства могут вполне доброе и приветливое существо превратить в злое, как Привратника. Но герои на то и герои, чтобы восстановить порядок. А еще в течение пути и Генри, и Эдвард учатся и познают себя. Генри осваивает премудрости жизни в человеческом обществе и постепенно, как мозаику, складывает свою память, чтобы в конце книги познать очень и очень важную для него тайну. А еще Генри узнает больше и своем Даре и к нему приходит понимание того, что и как нужно делать, чтобы хотя бы попытаться с ним ужиться. В общем, книга стоит того, чтобы ее прочитали. Рекомендую.

В третьей части цикла, Генри снова вынужден отправиться в путь, чтоб победить кровожадного Зверя. Вместе с Генри в поход отправляется принц Эдвард и для того, чтоб выжить и победить Зверя им придется научиться доверять друг другу и помогать. Во время своего пути они проезжают селения, где помогают людям избавиться от существ, которые им досаждают, а для этого им нужно не только использовать свои дары, но и смекалку, быть храбрыми и рассудительными. Они станут Белыми рыцарями, которые вызовут на бой Зверя. К ним присоединятся еще два персонажа, вместе с которыми они одолеют Зверя, а это будет очень непросто. Эта часть очень динамичная и наверно понравилась мне больше остальных. В этом путешествии меняется характеры героев, их отношение друг ко другу и к жизни в целом. Финал этой части очень интересный и для некоторых может тать неожиданным. Уже не терпится приступить к чтению четвертой части цикла и узнать, что же будет дальше. Оформление заслуживает отдельной похвалы. Рекомендую каждому ознакомиться с этим циклом.

Ось і прочитана третя книга циклу «Дарителі», Катерини Соболь - «Гра Мудрих». Що я можу сказати. Пригоди набирають обертів. Знову нове завдання. Дійти за три дні до певного селища і побороти монстра, який знаходиться в печері…Однак є цікавий факт щодо нього. Яке місце він займає на шахматній дошці? І це вражаюче. Ну точніше, яку роль він(Монстр) виконує. Ще інтригує, це принц Едвард. Скажу так: «Він мене вразив!» Глянула на нього з іншої сторони. Як говорять, не оцінюйте людину по зовнішності, а по розуму… І це таки так. Не завжди перше враження є вірним. Однак те, як чинить ця людина в певній ситуації, тобто як діє, показує, яка вона насправді. Хоча не завжди можна це розглянути. Запам’ятався Дрізд-Розбудильник. Ну такий цікавий птах) Чому? Прочитаєте самі. Також з’являться як нові лиця, так і часто зустрічні, той самий Освальд. Трішки в незвичному амплуа. Однак пригода від цього цікавіша, драйвовіша. Гадаєте, якщо третя книга, то вже нема нічого нового. І я скажу вам ні. Тут якраз починається саме найцікавіше. Неочікувані повороти все зустрічають мене ударом під дих. Але це ще не все. Хоча на краю свідомості, у мене з’являлись деякі підозри-здогадки, щодо одного персонажа. Однак, можна сказати, останні абзаци мене ввели в просто неймовірний шок. В деякій мірі навіть приємний. І все таки це дивовижна пригода. Чудово, що я її «проходжу», одна за одною. Емоції більш яскравіші, та й все відбувається поступово, хоча…із великим драйвом у третій книзі. Трішки побоююсь, що ж буде у четвертій. Але це не завадить мені продовжити читання. Актуальні теми: дружба, вірність, любов (трохи в незвичному значенні, скоріше любов до всього живого…), батьківство, просвітлення, пошуки себе. Наприкінці, хочу сказати, що Катерина Соболь створила неймовірний світ і шахмати вплетені в полотно розповіді майстерно. Багато думок виникає доки читаєш. І хоча залишилось прочитати лише дві книги. Ця мандрівка запам’ятається надовго. Але якщо починатимуться змиватись події цих книг, завжди можна освіжити перечитавши їх. P.S. Мало не забула, Дари повертаються…