Петрусь живе з мамою та тіткою у хаті на краю села, неподалік від лісу. Його тато зник п'ять років тому, коли пішов із козаками визволяти українських бранців з турецького полону. Але мати Петруся, Ярина, вірить, що чоловік живий і не збирається виходити заміж вдруге. Одного зимового вечора стає зрозуміло, що Петрусь не звичайний хлопчик. Він - майбутній химородник і може бачити духів. Так він знайомиться з домовиком Дрімом і дізнається про світ, який лежить поза межами людського сприйняття. За два дні до Івана Купала чарівна пісня заманює Петруся до лісу. І якщо він хоче знову потрапити додому, то повинен знайти і зірвати чарівну квітку папороті. Мені історія дуже сподобалась. Творчість Дари Корній нерозривно пов'язана з українською міфологією і ця книга - не виняток. Домовики, лісовики, болотяники, мавки, на сторінках цієї книги ви зустрінетесь з безліччю магічних істот. В кінці навіть є тлумачник, щоб читач не заплутався, хто є хто. Найбільше мені припали до душі Лісовик Пугач та Стрига, юна володарка східного вітру. Видання дуже гарне. Оксана Тернавська - шалено талановита ілюстраторка, і обкладинка "Петруся" в неї вийшла такою ж розкішною, як і обкладинки книг Чорнильної трилогії. Книгу рекомендую всім, хто любить українські казки та міфологію, вам вона обов'язково припаде до смаку.

Український Гаррі Поттер? Хм… Ну, як я могла пройти повз таку характеристику? Та ще й моя улюблена українська міфологія тут як тут. Про сюжет. Живе собі в українському селі звичайний-незвичайний хлопчик, який може бачити невидимих духів. Аж ось переддень Івана Купала його заманюють в ліс, бо має він виконати надскладне завдання… Про емоції. Пані Дарі вдалось створити дуже органічний світ, де повсякденне життя міцно переплітається з древніми віруваннями і вірування оживають, адже живе те, в що ти щиро віриш, хіба не так? От сидиш і задумуєшся, де в міській квартирі покуття…))) Сама історія розрахована на молодшу шкільну аудиторію. Вона до кінця тримає, не дає знудитись, бо авторка не робить непотрібних ремарок, все чітко, лінійно і зрозуміло. А для тих, хто вже заплутався у величезній кількості химерних істот, позадує є невеличкий словничок, зі стислим описом. Загалом отримала справжнє задоволення. Єдине - до Гаррі Поттера, вона явно не дотягує об'ємом. Тільки розігналась читати і все закінчилось. Пані Даро, продовження буде?