Герой, ім’я якого до кінця роману залишається неназваним, покидає Занзібар заради навчання в Англії. Однак ні освіта, ні подальша викладацька робота, ні створена з англійкою сім’я не можуть зробити його повністю своїм на новій батьківщині. Чоловіка з кольором шкіри, що видає в ньому емігранта, при першій зустрічі тут приймуть радше за неосвіченого невдаху з нетрів, ніж за викладача літератури… Але й колишнє життя на Занзібарі надто віддалилось. Зустріч із земляками після багатьох років лише увиразнила непримиренні розбіжності. Приходить розуміння: тут ти також чужий, тому більше немає місця, яке ти міг би назвати домом.

Роман «Цінувати мовчання» має помітно автобіографічний характер. Це історія з гірким присмаком, проте Нобелівський лавреат Абдулразак Ґурна розповідає її з іронією, що надає роману легкості. Хоч написаний він 1996 року, його актуальність лише зростає у наш час глобальної мобільності й пористих кордонів. У дилемі вихідця із колишньої африканської колонії можна побачити зіткнення двох світів — колонізованих і колонізаторів. Постаючи перед багатством і величчю метрополії, герой усвідомлює: своєю монументальністю та повсюдним відчуттям вищості, сформованим протягом довгих століть, Англія завдячує пригнобленню таких країн, як його рідний Занзібар.