Ви не уявляєте собі наскільки я тішусь, що прочитала цю книжку саме після поїздки в Холодний яр, а не навпаки! Хоч екскурсоводи й постійно посилались на цю книжку (і типу на наші знання основних подій) і в той момент мені було трішки соромно за те, що я давно задивлялась на цю книжку, але не наважувалась купити. Однак всі ці страхи/сороми розвіялись під час прочитання, коли зустрічаючи знайому назву, місцину, прізвище твоє серце легенько стискалося, пригадуючи всі ті місця. Такого ефекту неможливо було б добитися, якби я прочитала "Чорного ворона" раніше, розумієте? Василь Шкляр надзвичайно добре передав дух часу, де змішались прагнення до волі, втома, надія, безвихідь, дрібні (але разом з тим такі цінні) моменти щастя з всеукраїнським горем. Хоча атмосфера неоднорідна - десь книжка явно написана від руки свого автора, десь вона наче раптом перетворюється на козацьку легенду, а десь розумієш, що це аж ніяк не уява письменника, це цілком реальна історія реальних людей... В такі моменти стає боляче. Підсумовуючи, скажу лише, що книжка заслуговує на таку увагу, хоча і є в ній певні недоліки, але не хочу на них зупинятися, щоб не зіпсувати майбутнім читачам враження)))

Я би сказала, що цю книжку повинен прочитати кожен, але я вважаю, що до неї можна прийти лише самостійно - так просто буде правильніше. Хто думає, що подивившись фільм, він нічого не втратить, то маю попередити, що в кінострічці знатно так перекроїли деякі ключові моменти та й багато кому кіно не сподобалось (хоча це справа смаку). Як ви всі вже зрозуміли, в основу покладені історичні події і справжні постаті. Василь Шкляр опрацював величезний пласт інформації, отримував консультації у істориків і просто на повну вклався в свою працю. Про долю деяких особистостей (саме документальну мається на увазі) він розповідає в самому кінці. Багато кому може здатися, що книжка пропитана шовінізмом по відношенню до росіян і що вони тут зображені як безбожні тварі, в яких немає нічого хорошого, хотіла б і я долучитися до таких обговорень, розкритикувати плоскість зображення персонажів-росіян, червоноармійців або просто зрадників, але не можу, бо кожне слово - чиста правда. І це одна з причин чому ви маєте самостійно прийти до цієї книжки: потрібно бути готовим, щоб цю правду почути.

Моє знайомство з творчістю автора сталося випадково. Пішла я до бібліотеки за книжками, вибрала 3, записала і вже зібралася йти як бібліотекарка звернулася до мене з проханням. Повідомила, що 10 червня у Василя Шкляра ювілей і запропонувала мені познайомитися з його творчістю. Сказала, що готує матеріал на сайті і хоче додати відгуки читачів. Звісно, я погодилася. Книгу порадила теж вона - адже саме за цю книгу автор отримав Шевченківську премію. Це історичний роман, про реальних людей, які боролися за незалежність України в Холодному Яру. Повстанці, яких називали бандитами, ховалися в лісі. В 1920-х роках вони наводили страх на місцевих комуністів, грабували і вбивали. Промишляли з весни до осені, а на зиму відходили до сіл, ховалися вдома (якщо владі були невідомі їх справжні імена), в монастирях. А ті, хто і зимою залишалися в лісі, називалися залишенцями. От про одного з них і є ця книга. Отаман Чорний ворон довго тікав від смерті. Жив за головним правилом "Воля України або смерть" та й друзів мав таких само відчайдушних. Мені сподобалося! Цікаво, динамічно. З невеличким нальотом містики. Читається легко, швидко. Кажуть, що є фільм. Хто дивився - які враження? Раджу!