"Чорне озеро" з'явилося 1929 року після експедиції письменника на Алтай. І розповідь про корінне населення краю і їхнє ставлення до радянської влади не дуже сподобалося останній. Після заслання і реабілітації 1957 вийшла нова редакція книги, але ця книга - в першій редакції. ⠀ Перш за все, "Чорне озера" - цікавий і сучасний роман. Головні герої - московський художник, інженер-українець і місцева вчителька Таня. Художник та інженер приїхали на Алтай у відпустку, але інженер не може всидіти на місці - ним керує бажання індустріалізації. Він подорожує, вивчає, малює плани - то залізниця, то сучасні мости. Художник трохи малює, а більше залицяється до Тані. ⠀ Водночас є місцевий шаман, який прагне вигнати з рідної землі чужинців і не гребує різними методами, не завжди законними. ⠀ А ставлення до майбутнього Алтаю Гжицький відображає у діалогах приїжджих і місцевих жителів. Оцініть цитату: ⠀ "Єдіна нєдєліма" - ось квінтесенція всіх думок і бажань їхніх. Чи біла, чи червона, все одно, аби "єдіна нєдєліма". Вони всюди хочуть бути дома. Як же вони могли б відмовитися від Кавказу, від Криму, від Алтаю? Хто посмів би сказати, що Кавказ, Крим, Алтай не їхні? Їхні споконвічні" ⠀ Ось такими небезпечними думкам сповнений роман. Але, окрім цього, Гжицький прекрасно описує красу Алтаю - після читання цієї книжки неймовірно хочеться в гори. Не менше уваги приділено і соціальній, і психологічній тематиці. У "Чорному озері" є й надзвичайно життєва історія кохання. Книга підійде і любителям читати про далекі краї, і про історію, і про кохання.