У певний період життя в кожної людини настає момент, коли ти перестаєш думати про майбутнє, а починаєш згадувати минуле та жити спогадами. Саме про це книга. Головна героїня має записник, який стає місточок до спогадів, про своїх друзів, які вже відійшли у кращі світи. Проте ця книга не про сумне, це книга дуже світла. Це книга про кохання, про неймовірні почуття, про чудово прожите життя, про світлі та щирі емоції. Рекомендую як книгу, читаючи яку душа відпочиває та радіє за головну героїню. Книга написана гарною мовою та напрочуд легко читається.

Доріс уже за дев'яносто, і єдина її рідна душа - племінниця, яка живе на іншому континенті. Всі решту - рідні, друзі, кохані - лише у її червоному записнику. Всі імена там закреслені, і поруч написи - "померла", "помер", "померла". Софія Лундберг розказує нам історію людського життя, показує через спогади самої Доріс. Як це - залишитися самій? Як це - втратити сили, контроль над власним тілом, але не втратити доброзичливість і надію. Як це - все життя любити людину і не мати можливості бути поруч, не знати, що з ним сталося? Доріс не оминули бідність, втрати і війна, але те, як вона сприймає світ і своє місце у ньому, описано дуже трепетно. Це хороша книжка про любов і повагу, про вибір і наслідки цього вибору. Історія, розказана Доріс, написана нею для племінниці, робить цю книжку щирою і зворушливою. Це той роман про кохання, який хочеться рекомендувати

Ця книга про любов, але в ній ви не найдете того, що є в романах про кохання. Роман "Червоний записник" написаний жінкою про жінку і тому в ній присутній неповторний аромат жіночої прози, від якого хочеться жити за будь-яких обставин не тільки жінками, але й чоловікам. Тяжке життя Доріс, головної героїні роману, яке захоплює нас з перших сторінок книги, не тільки не відштовхує від читання, а стає нашим переживанням власної долі, в якій завжди є частинка від долі Доріс. Софія Лундберг з великою майстерністю робить прозорим для читача життя Доріс, і через нього ми розуміємо, що є справжнім в нашому власному житті. Цей роман про випробування долі, які роблять нас сильнішими та вартими любові, бо бути сильною жінкою це означає за будь - яких обставин випромінювати ЛЮБОВ, яка ніколи не перестає, а після смерті продовжується в тих, кого ми любили. Мене роман захопив своєю глибиною та простотою одночасно. Звичайне незвичайне життя, таке, яке проживало багато людей на зламі епох, але в ньому є присутність одночасно минулого, сучасного та майбутнього, які переплетені між собою та формують вічне зараз, зріз простору часу в центрі якого людина безпорадна та одинока, сильна та слабка, забута всіма та любима, - різна, така, яка і повинна бути, але головне, що зберігає її відбиток у часі - це вміння любити. Дитина, дівчина, жінка, стара, - це все Доріс, такою вона залишається в своєму червоному записнику, але ми бачимо її Тою, яка випромінює любов, і це бачення дає сили теж спробувати перетворити власні випробування на любов. Чому б ні? Якщо змогла Доріс то зможе будь-хто з людей, яких захоплює таке перетворення.