Поросятко Вілбур взагалі не мав би лишитись живим, бо народився він маленьким і кволеньким, а таких тваринок на фермі не лишають, все одно ж не виживе... Але Вілбуру пощастило, бо восьмирічна Ферн, дочка фермера, почула, яка доля чекає на підсвинка, і стала на його захист, впросивши тата залишити Вілбура. Так поросятко стало домашнім улюбленцем, а згодом, коли трохи оклигало та підросло, переїхало до скотарні родини Цукерманів. На новому місці, серед гусей та овець, для Вілбура розпочалося справжнє і сповнене пригод життя. Та от біда, як виявилось, днів йому відміряно не так і багато, як сподівався Вілбур, бо після літа і осені настає зима, а на Різдво кабанчиків пускають на бекон та ковбаси. Та врятувати його взялася павучиха Шарлотта... така маленька, тиха і непомітна. У неї самої життя коротке і продовжується лише до кінця літа, коли павучки відкладають яйця, а потім так само непомітно згасають. Але для справжніх друзів і цього часу вистачає, аби зробити добро і лишити після себе теплі спогади. Добра історія про дружбу, дорослішання та швидкоплинність життя...