Ні мені, ні дитині книжка не зайшла. Ще до читання книжки мені не сподобалось, як вона зроблена. У мене склалося враження, що видавництво з книжки обсягом 140 сторінок вирішило зробити книжку обсягом 200+ сторінок. Там 23 чи 24 глави - на назву кожної виділили окрему сторінку, наступна після неї - порожня. Текст кожної глави починається з середи сторінки з літери, котра займає ще десяту долю сторінки. Якщо попередня глава закінчується до середини сторінки, то виходить плюс три зайвих сторінки на кожній главі. Малюнки не сподобалися дитині. Таке враження, що художнику видалили тільки 3-4 фарби. Дитині книжка здалася сумною. Головна героїня, Дороті, сирота, яка живе з дуже бідними дядьком і тіткою. У неї одна радість - собачка Тото. Герої, котрих вона зустрічає на своєму шляху, також нещасливі. Розмов багато, пригод мало. Моя дитина таке не любить. Нам вистачило п'яти глав, аби скласти власне враження і перейти до більш цікавих книжок.

Якщо кольорові ілюстрації на кожній сторінці, як в Абабі - не головне, то сміливо беріть цей варіант. Малий формат книги. Всередині тоненькі сторінки, папір прямо дуже тонкий, але білий. І безліч авторських чорно-білих ілюстрацій. Їх дуже багато. Намальовані 100 років назад, але вони дуже змістовні і реалістичні. Хоча герої на них - не красунчики))). Сам твір вартий уваги і вартий бути прочитанним. Сюжет дуже цікавий, пригодницький, динамічний та фантастичний. Але У Волкова - персонажі більш душевні, ліпше прописані. Як на мене у Баумана - це скоріше розповідь про пригоди зі сторони, а у Волкова - зсередини.

Можу з впевненістю сказати, що саме ця книга в далекому моєму дитинстві відкрила для мене дивовижний світ літератури. Вона показала, що в кожному домі можна мати декілька чарівних дверей, які миттєво тебе переносять туди, де ще ніхто ніколи не бував, і дозволяють пережити карколомні пригоди та знайти справжніх друзів. І двері ці знаходяться не інакше як під обгорткою книги! Пригоди Дороті і її песика в чарівній країні просто не здатні лишити нікого байдужим!