Весь час поки читала, то не могла зрозуміти, чи то я запізно взяла для себе цю книжку, чи то сама книжка розрахована на не зовсім українську аудиторію. Ну правда, що українці можуть не знати про росіянську пропаганду за 4 роки війни? Сподіваюсь, що я говорю не зі своєї бульбашки зараз. Померанцев пише про інформаційні війни, про те, як пропаганда перестала бути чорно-білою і перетворилась на нескінченний шум. Про те, як важко знайти правду, коли брехня звучить переконливіше. У книзі багато історій — від росії до Латинської Америки, від ботоферм до людей, які намагаються боротись із ними. Іноді це вражає, іноді виснажує. Я трохи промахнулась з форматом, бо я очікувала чистий нонфік, а це більше автофікшин, бо крім інформації про механізми пропаганди, тут історія родини самого автора, яка пройшла через репресійну систему совка, історії людей, які борються з пропагандою по всьому світу, а я хотіла нонфік без сентиментів. Але книжка класна, бо вона структурує і розкладає по полицях ваші знання і додає нових. Особливо корисною книга буде для тих, у кого ще лишились ілюзії щодо справедливості цього світу.

Ця книга розповідає про важливість слова і смислів, що вкладають люди у будь-яку інформацію. Такий собі посібних з медіаграмотності для кожного, хто цікавиться нею або хоче з чогось почати. Це прекрасний старт, адже автор невимушено та цікаво розповідає на прикладах з різних країн про важливість інформаційної гігієни. Відчутно, що Пітер Помаранцев - майстер своєї справи та має багатий досвід у цій темі. Книга заохочує читати й інші праці автора. Радо раджу всім.

Якщо ви цікавитеся медіаграмотністю, медійними маніпуляціями та власною інформаційною безпекою, вам буде цікаво й корисно опрацювати цю книгу. А якщо не цікавитеся – то почніть, нарешті, це робити, інакше від вашого критичного мислення не залишиться й крихти. Щодня ми свідомо та несвідомо споживаємо певну кількість інформації. Радіо, телебачення, скролінг стрічки соціальних мереж, читання ранкової газети чи поїздка в транспорті. Ви не уявляєте, скільки вдало прихованих маніпулятивних повідомлень наш мозок пропускає крізь себе. Хтось обачно їх фільтрує та не дає засмітити своє мислення, а комусь просто лінь напружуватися й витрачати ресурс на оцінку споживаної інформації. Інформаційний інтелект такої людини поступово опускається до позначки 0 і вона одразу стає об’єктом, який на раз-два піддається маніпуляціям. Пітер Померанцев просто й доступно описує, хто, як і навіщо нами маніпулює. Він роз’яснює це на прикладах інформаційної війни України з Росією, подій в Америці, в Китаї, Сирії, ІДІЛу. Він показує, як легко поширюються інформаційні віруси і фейки, як за допомогою них направити громадську думку у потрібне русло. Померанцев – син дисидента, який був засуджений за антидисидентську діяльність та у 70-х емігрував до Великої Британії. У книзі, крім дискурсу про природу пропаганди, він описує історію своєї родини, в особливості свого батька, що додає книзі життєвості та емоційності. Ігоря Померанцева (батька) забрали КДБісти прямо з Одеського пляжу, де той вирішив скупатися. Далі були допити, міграції, робота на BBC, підпільні зв’язки, боротьба за інформаційну свободу Інколи було важко сприймати книгу через не завжди зрозумілу термінологію чи не надто цікаві для мене через територіальну віддаленість історії інших країн. Однак, в результаті всі ці історії складаються пазликами, створюючи загальну картину інформаційної війни в світі. Для мене надзвичайно цікавим виявився розділ про ботоферму, принципи роботи ботів, тролів, світобачення (чи то пак світозакриванняочі) людей, що за цим стоять. Раніше, наприклад, я не знала про існування «фабрики тролів» з Ольгино та й багато інших аспектів теж не усвідомлювала. Раджу читати книгу тим, хто не хоче перетворитися на бездіяльного овоча, яким можна маніпулювати, тим хто хоче зберегти критичне мислення та інформаційний інтелект, не втратити здатність аналізувати інформацію або ж навпаки набути її. Війна відбувається не лише на Сході України чи в наших головах. Війна відбувається навколо. Але чи хочете ви бути її учасниками?