У перекладі з фарсі слово «бустан» означає «плодовий сад». Саме так назвав свою збірку, яка в результаті стала найвизначнішою та найвідомішою його книгою, перський поет Сааді Ширазі. Ця книга – філософсько-дитактичні роздуми про щедрість, справедливість, любов, смирення, покаяння. Цікаво, що вірші так і називаються: наприклад, «Про смиренність». Зміст кожної пісні – це оповідки, майже притчі, в яких Сааді розтлумачує блага і чесноти, до яких має прагнути кожна людина. «Бустан» писався в буремні для Ірану часи. При бажанні ви можете знайти у цій книзі відповіді та зокрема такі питання: чи виганяти постарілого служника, як поводитись з гостем, який забагато патякає, як виявити, чи правдивий донос, чи є гріхом осудити когось на страту і таке інше. Популярні ці поеми тому, що всі настанови та поради, подані в них, звичайна смертна людина, якщо захоче, зможе втілити у життя. Мені було досить цікаво читати цю книгу, тож рекомендую її іншим. Та й саме українське видання цієї збірки дуже красиве.

Саади – один из самых знаменитых поэтов персидской литературы. «Бустан» в переводе с персидского языка означает «Место ароматов» или «Плодовитый сад». Во введении автор восхваляет творца, пророка Мухаммеда, царствующего правителя и его сына, и четырех праведных халифов. Книга состоит из десяти глав. Первая глава называется «О справедливости и правилах мировластия». В ней автор дает наставления и советы правителям, чтобы те хорошо заботились о своих подданных, были смелыми и с врагами, справедливыми с людьми, не стремились к жадности и новым завоеваниям чужих земель. Проявляли мужество и героизм. Во второй главе дается назидание людям, чтобы они не забывали добро Всевышнего и платили за него. Третья глава посвящена любви. С четвертой по шестую главы пишется о мудрости, смирении и человеческой скромности. Особо интересна седьмая глава. В ней говорится о том, что люди должны воздерживаться от необдуманных слов и не говорить обидных слов друг другу. Говорится и о воспитании детей. Приводится много примеров. Восьмая глава «О благодарности». В ней Саади призывает никогда не забывать, что судьбы людей в руках Всевышнего и при любых обстоятельствах обращаться к нему. Девятая глава «О покаянии». В ней в основном говорится о том, что жизнь наша недолговечна, и нужно спешить делать добро. В последней главе «Молитвы и заключение книги» говорится о том, что Всевышний прощает людей за их прегрешения, руководит их судьбами. Саади призывает обращать к нему молитвы и уповать на его милосердие.