Ця казка – продовження «Мандрівного замка Хаула», час той самий, за кілька років після подій, описаних в попередній книзі, місце теж те, але головними героями стають вже інші люди. Загалом, книгу можна читати як самостійний твір. Головна героїня – Чарліна, донька заможного подружжя, яке виховало її дуже «благопристойно». Це означає, що вона не займалася нічим і ніякими господарськими справами, окрім читання. Чарліні п’ятнадцять, вона має яскраве морквяне волосся і окуляри на ланцюжку. Одного разу її дідусь – могутній чарівник Вільям Норланд злягає з раптовою і незрозумілою хворобою, і за його будинком має хтось наглядати. Рішенням сімейної ради вирішено, що цим «кимось» буде Чарліна. Дівчинка відправляється в дорогу, щоб кілька днів наглядати за будинком старого чарівника. Перед цим вона, ні на що особливо не сподіваючись, пише листа самому королю з зухвалим проханням працювати з книжками в його розкішній і багатій бібліотеці. Коли Чарліна прибуває на місце, вона стикається з тим, що будинок стоїть на межі міста, біля гір, має занедбаний вигляд, таємниці в собі, такі як відсутність кранів і незрозумілість маршруту. Будинок всередині більший, ніж може видатися. Також вона знаходить книгу магії, і благополучно читає її, що потім призводить до неочікуваних наслідків. Через декілька днів вона зустрічає дивного юнака, який стукається в двері і називається кандидатом на учня чарівника. Зрештою, її запрошують в палац до короля, і Чарліну закручує вир чудес і змін. Це історія дорослішання. Юній героїні доведеться вийти з так званої «зони комфорту», виїхати з будинку, пізнати тонкощі спілкування з людьми, дізнатися, що робота не завжди приємна і передбачає не лише читання книжок, навчитися прибирати і готувати, а також рятуватися від смертельних небезпек і розкрити таємницю державного масштабу. «Будинок безлічі шляхів» мені сподобався, прочитала я його швидко, і він залишив по собі приємний післясмак юності, чудес і добра. Це не дитяче фентезі, це міфопоетична казка для усіх, і для дорослих зокрема.

Дитяча мрія кожного книгомана – працювати у величезній бібліотеці. Ходити поміж рядами святилища знань та вмінь, відчувати запах книг, бачити захоплені очі читачів, що проживають з кожною історією ще одне життя. І так мало потрібно для досягнення цілі головній героїні – один лист відгороджує її від омріяної професії. Але що ж робити якщо окрім того, щоб мріяти, вона нічого не навчилася? Кожен з нас має в певний період життя подорослішати. Таланить коли шанс стати особистістю перепадає у вигляді можливості навчитися всього у хворого чаклуна, навіть якщо це і заважає такій омріяній цілі. І ніби все проти Чарліни, проте погляньте уважніше: саме завдяки тим перешкодам і можливе досягнення мрії. Хіба змогла б та інфаyтильна, високопара дівчинка керувати королівською бібліотекою та бути мудрим радником для старого короля та його доньки? Хіба для того, щоб знайти свій шлях, не потрібно заблукати у «будинку тисячі шляхів» – житті? Надзвичайно важливо щоб діти розуміли, що саме перешкоди роблять нас тими, ким ми маємо бути. Вони відшліфовують нас, викарбовують, загартовують. Саме випробування роблять ціль такою бажаною і значимою. Це дорослим, які розбещені тисячами історій про утопічних героїв це зрозуміло як білий день. А як пояснити дітям цю звичайну аксіому, не показуючи в приклад випадки нездорового альтруїзму? Дитячі казки – це кладязь мудрості, розказаної простою мовою. Читаючи їх дітям, ви економите їхній час та підвищуєте побутовий інтелект ще змалечку, що, в свою чергу, підвищує їхні шанси на успіх у майбутньому, дорослому житті. Важливо правильно обирати інформацію, яку вкладаєш у маленьку головку перед сном. Обирати вам, проте одне я можу сказати вам однозначно: коли у мене будуть діти, я обов’язково буду читати їм твори Д.В.Джонс, в тому числі «Будинок тисячі шляхів».

"Мандрівний замок Хаула" - то моя любов. Другу частину, якщо чесно, я починала читати, але не закінчила - стало трохи нудно, і розчарувало, що герої геть інші. Із "Будинком безлічі шляхів" усе інакше. Тут така ж атмосфера і така ж іронія, як і в першій частині трилогії. Добре, що я таки вирішила спробувати її почитати. Героїня Чарліна радує з перших же сторінок. Мрійниця, яка обожнює книжки і дуже хоче працювати в королівській бібліотеці. Заради цієї мрії вона згодна доглядати будинок старого родича, адже це звільнить її від надмірної опіки домашніх і дасть змогу почати самостійне життя. Та Чарліна навіть не здогадувалася, що на неї очікує в будинку дідуся Вільяма - чарівник, який захворів на дуже важку хворобу і має лікуватись у ельфів. Ось це і є особливістю казок Діани Вінн Джонс: попри магію і абсолютно чарівницьку атмосферу, у них завжди є щось від нашого світу, і зазвичай це щось болюче й непросте і воно заскочує читача зненацька. Утім, в повісті вистачає пригод. А вже про радість від зустрічі зі знайомими персонажами я й зовсім мовчу. Тим, хто любить першу частину, і навіть тим, хто розчарувався у другій, третю раджу до прочитання обов'язково.