Після "Вторая жизнь Уве", яка для мене була ідеальною 10/10, ця книга стала справжнім розчаруванням. Читається легко, атмосфера добра і світла — ідеально, коли потрібно просто відволіктися від реальності. Але за милою оболонкою ховається відчуття дежавю. Складається враження, що автор просто взяв формулу "Уве", замінив чоловічого персонажа на жіночий, а хокей на футбол — і готово. Та сама схема: самотня, незрозуміла оточуючим людина з чіткими правилами життя потрапляє в невелике місто, де зустрічає колоритних персонажів і через спорт знаходить нове призначення. Та сама емоційна траєкторія, ті ж прийоми. Тільки замість Уве — Брітт-Марі. Після того шедевра, який залишив слід у душі, це виглядає як спроба повторити успіх за готовим шаблоном. Немає тієї глибини, того драйву, тієї унікальності, яка робила історію Уве особливою

Стильно,весело,трагічно

Перед тим, як читати цю книжку про Брітт-Марі, спочатку потрібно прочитати про бабусю, яка просить вибачення. В ній ми познайомимось із сімейною парою, яка робить все, щоб оточуючі були впевнені, що вони приклад щасливого, вихованого, інтелігентного та заможнього подружжя. Але завіса падає, і ми бачимо чудову жінку, Брітт-Марі, яка все своє життя витратила, щоб повністю розчинитись в житті свого чоловіка - Кента. Але настає мить, коли ти дивишся на своє життя і не розумієш, хто ти насправді є, що ти в цьому житті зробив такого, від чого відчував задоволення і радість. Що ти зробив такого, щоб тебе побачили оточуючі і залишився видимий результат. Брітт-Марі, будучи вже в поважному віці, вирішила зробити хоч щось, щоб оточуючі побачили її. Попри те, що в неї завжди були тільки добрі наміри, оточуючі не одразу могли це зрозуміти. Якщо ж відкинути всю мішуру, постійні гонитви за грошима, можна знову стати просто людиною, яка безкорисливо допомогає оточуючим, не відвертається, а потім усі оточуючі зможуть допомогти тобі. Тому що віддаючи, отримуєш набагато більше, ніж маєш.