Через 20 років після закінчення Холодної війни хорватсько-австрійський філософ Борис Буден висунув свій радикальний діагноз доби: разом із колапсом комуністичного режиму занепали не лише диктатура і планове господарство, але й ера індустріального модерну та ідея майбутнього. У творах сучасного мистецтва і нових історичних музеях панує дух ретро-утопії. Туга за історією стерла віру в прогрес, а релігія та націоналізм переживають ренесанс. Що це означає для нашого суспільства і чи можлива сьогодні соціальна надія?