🌜 Другі книги трилогій завжди перехідні, їх потрібно перетерпіти, щоб зануритись в історію в повній мірі, щоб насолодитися фіналом. Так я собі казала, коли тільки закінчила другу частину. Але правда виявилась іншою: третя книга виявилась гірше попередніх двох, а серія безнадійно скотилася. 📚 Книга, як і попередні дві, написана легкою мовою, але вона дуже затягнута. Деякі події відбуваються тільки заради того, щоб хоч щось було, тому складається таке враження, що персонажі ходять колами. ✉️ Взаємодія між головними героями мені також не сподобалась: між ними ніби і є напруга, як в першій частині, але тут вона трохи не доречна та змушує закочувати очі. Я вже мовчу про те, що і Лу, і Рід випадали з історії на певні проміжки часу. Мене здивувало, що Лу несподівано і для читачів, і для себе самої виявилась обраною. Не буду спойлерити, якщо будете читати книгу, то зрозумієте, про що я. 🥽 Другорядна любовна лінія для мене висмоктана з пальця. Таке враження, що авторка звела цих персонажів разом, бо для них просто не було інших варіантів. 🐦‍⬛️ Мене трохи порадувало, що автор розкрила справжню історію відьом, але ніби поспіхом, тож у результаті залишилось так само багато питань. 🐟 Мені сподобалось, що вудка, яка була закинута ще в першій книзі, нарешті дістала рибку, а точніше русалку. Поява мелюзин, опис їх життя мені сподобався, хоч я і очікувала чогось іншого. 🤚 Фінальна битва виявилась епічною, історія нарешті отримала фінал, але, якщо чесно, я під кінець настільки втомилася від книги, що чимшвидше перегортала сторінки, щоб нарешті закінчити. 🪩 Як висновок можу сказати, що я б з радістю прочитала історію Лу та Ріда як одиночну книгу, максимум як дилогію. Трилогія ж просто знищила цю історію, хоча, як на мене, вона мала великий потенціал.