Четверта книга із циклу фантастичних романів Френка Герберта "Бог-Імператор Дюни" незвичайна і доволі несподівана для читачів. Вона у значній мірі відходить від "екшину" попередніх трьох творів, що насичені крутими поворотами сюжету, війнами, заколотами, подорожами, втечами і т.д. Але тим і цікавий Френк Герберт та його історія, що він не одноманітний, що не повторюється і не сходить на рівень звичайного космічного бойовика. Тут у творі піднято багато філософських питань, багато проблем політичного життя - самого устрою суспільства, а особливо ролі лідера (цікаве саме розуміння суті лідерства, яке за багато років панування приречене перетворитися в тиранію і "обожествлення"). Також тут показана і драма планети, що зазнає екологічних експериментів - Дюна тут уже перестає буди цією пустельною планетою і втрачає свою особливість, своє багатство - гігантських хробаків і надзвичайні спеції. Так - книга не дуже легка для читання, деколи вона вимагає зусиль - але все ж особлива і глибока, заставляє задуматись! Не можу погодитись із іншими читачами, що ставлять їй "задовільна" або "добре", для мене вона "на відмінно", адже є частиною (невід'ємною, цікавою, неповторною) циклу, що просто неймовірний! Вона має багато своїх "плюсів" і повторюся - володіє глибиною думок та ідей. Також похвалю саме видання - вона зроблене на хорошому рівні, міцна тверда палітурка, добротний папір та друк, а особливо дуже якісний український переклад (читається мова неймовірно приємно!). Витримане в єдиному естетичному стилі з іншими книгами і чудово презентується на полиці! Тому усім раджу придбати та прочитати!

Вашій увазі представлена четверта частина епопейної саги "Дюна" геніального Френка Герберта. Історія оповідаю про панування одного із близнюків - Лето II, який став напівлюдиною, напівхробаком. Його панування тримає понад три з половиною тисячоліття, і дорога до Золотого Шляху триває й надалі. Але Арракіс це вже не той Арракіс, який ми знаємо із попередніх частин. Тут з'явилася рослинність, а цінність води втратила свою значущість. Але навіть напівхробака є вороги, які не сплять, а чекають моменту знищити його. Щодо власних відчуттів, то відзначу, що ця частина значно недотягує до своїх попередників. Ніби й все написано в стилі Дюни, і моментами ти не можеш відірватися від книги, але це не той рівень, який може демонструвати Дюна.

"Бог-Імператор Дюни" - четверта книжка з циклу Дюна, події якої розгортаються тисячоліттями потому від першої книжки. Лето ІІ Атрід він же Бог-Імператор править уже кілька тисячоліть, реалізуючий свій Золотий шлях - світ без воєн і конфліктів, де ключове джерело прибутку - прянощі - зосередженні тільки у його руках. Проводячи власну розплідну програму протягом багатьох століть, мета якої - створити полкоління, майбутнє якого неможливо буде побачити навіть завдяки дару передбачення - Лето досягає своєї мети у вигляді своєї далекої родички Сіони. Але саме вона вирішує піти проти свого родича, припинивши тисячолітнє панування Бога-Імператора. Як на мене, четверта частина трохи втрачає оберти, багато сюжетних поворотів повторюються з попередніх книг. З однієї сторони, цікавим аспектом роману є цитати з щоденника Лето ІІ, а з іншої - зустрічаються доволі тривіальні сюжетні повороти як-от постійне клонування Дункана із сумнівною метою. Складається доволі неоднозначне враження після прочитання історії - ніби це і той самий захоплюючий всесвіт Дюни але разом з тим схоже не доволі посередню підробку. Книжка однозначно слабша за попередні частини, тож читати її чи ні читач має вирішити самотужки.