Неодноразово за останній рік чула, як безуспішно шукали це видання українською, щоб насолодитися індійським антуражем. Знову завдячую бібліотеці, що читала її в папері. Адже такі слова, такі епітети і порівняння дійсно зустрічаються рідко. Окрім прекрасного тексту, тут ще і його побудова -- ти ніби складаєш пазл з історії, як буває наша пам'ять фрагментарно щось запам'ятовує, чи радше намагається щось інше стерти. Сюжет обертається навколо брата з сестрою (двійнят, що тут мене аніяк не збісило) та їх кузини. Їх спогади та емоції, їх відчуття і запахи -- здається що навіть плин річки відчуваєш на сторінках. Хоча не думайте, що читається так же як і тече ріка -- монотонно і спокійно (точно не як у Сеттерфілд у "Там, у темній річці"). Тут вас захлинають емоції, які на щастя не доводилось переживати в справжньому житті. Кожен розділ глибокий думками і відчуттями, тому головне не потонути в цьому вирі.

Чесно кажучи, прочитавши 100 електронних сторінок думала, що кину. Здавалося, що про головних героїв розповідається дуже бігло, а їхні рішення вцілому дратують. Але стримало дві речі: багато позитивних відгуків і бездоганний художній стиль письма. А поооотім так сподобалося, що не могла відірватися. Книга надзвичайна, глибока, дуже драматична, важка і неповторна. Авторка вдало передала атмосферу індії. Для мене не була новинкою інша сторона Індії, за межами Боллівуду. Я знаю, що там бідність, антисанітарія, занижена самооцінка. Що і показано в книжці, як з покоління в покоління, батьки своїм дітям передають невпевненість, занижують їхню самооцінку... Дуже добре показано сім'ю співзалежних від чоловіка-алкоголіка, який ще й влаштовував домашнє насилля і які це несе наслідки для майбутніх поколінь. Та і народу вцілому. Чомусь індійці себе ставлять нижче білих. Мені не зрозуміла така позиція. Зрештою, як відчуваєш себе всередині - так і живеш. Поведінка Аму дратувала як спочатку так і потім. А дитяча душа як тендітні крильця метелика - не можна на них тиснути, бо розсипляться на порошок, кольоровий красивий порошок. Рекомендую поціновувачам драматичних драм!)

"Все може змінитися за один день", каже авторка у книзі, але вся ця історія це різнобічне пояснення причин, чому сталися ті події, які сталися. Чому в Аєменемі таке популярне християнство, а старі індійські боги залишилися десь обабіч танцювати для туристів, чому тут же і комунізм став популярним - "марксизм просто прийшов на заміну комунізму", чому люди не можуть бути щасливі в суспільстві з такими ніби сучасними поглядами, в суспільстві, де, одначе, як би не змінювалися релігії та політики, а прадавні закони індуїзму - вище за будь-які інші цінності. Зараз нам відомо, що касти в Індії майже зникли, але чи справді зникли ті закони з приватного життя людей? Чи може так само, як і в книзі, зараз індійські родини негласно зазнають шкоди від цих законів, адже визнання конституцією рівноправності всіх каст не послугувало добром героям Арундаті Рой через 20 років після введення цього закону. Ось чому нічого не змінюється в один день просто так, бо хтось комусь подивився в очі, все має значно глибші коріння, а отже і сильніші наслідки.