Чи грали ви у гру, що зветься «хто перший прочитає нову книжку»? Варто спробувати, якщо ваша семирічна дитина раптом чи консеквентно відмовилася від читання. Найсолодше в цій мотивуючій розвазі – зануритися з чистим сумлінням у читання твору, дитячого, але неочікувано поживного. А в той самий час дитина з заздрісним виразом маленького личка споглядає, як ви пригощаєтеся, сторінка за сторінкою, казковим смаколиком. Так, це неабиякі тортури для маленьких гонористих пуцьвірінків. Але ж сподіваюся, всі чули про виховання казкою? Так, це воно і є, будьте певні! Отже, на старт, увага, руш! «Боброго ранку!» – бобристо-приязно бажає читачеві авторка казки для дітей Ольга Купріян. Що може бути тепліше за родинну історію, що проймає сонячно-ясним промінням з перших сторінок. Сімейство Бобренків, що на очах збільшується у своїй хвостатій кількості, стикається з неабиякими випробуваннями на шляху до кращого життя, до омріяного Бобрія. Мама-бобриця, тато-бобер, їхнє дівча Мартуля та трійко підростаючих бобренят гуртом долають екологічну катастрофу та виплутуються з низки життєво-халепних ситуацій, що спіткають родину Бо з регулярною сталістю. Проте легкий, ритмічний і граціозно-пластичний авторчин стиль і настрій вселяють певність, що все буде бобре. А як інакше, якщо письменниця не пошкодувала навіть родзинок-гумористинок, що терпляче причаїлися на сторінках оповідки. Не обійшлося й без енциклопедично-нотабенічних відступів, що популяризують тематичні цікавинки, збагачуючи читайликів чи не на кожному кроці. А ви знали, що марена дніпровська до смерті боїться брудної води? Оце воно і є, те відчуття, коли твоя дитина, читаючи самі лише казки, знатиме більше за дипломовану маму-розумаку. Це і біль, і радість, і усвідомлення того, що поки ти прокачуєш мізки науковою публіцистикою, тебе з легкістю можуть покласти на лопатки (приймаються й інші варіанти) лише одним-однісіньким запитаннячком: «Мамо, а чи знаєш ти щось про європейську болотну черепаху?». І тут залишається, послуговуючись мовою авторки, лише заплачкунькати. Але і для дорослих є купа інтертекстуальних зачіпок, що по-реваншистські хвилюють радістю впізнавання, коли авторка майстерно боброзмінює розпачливу картину Едварда Мунка (що висить у кабінеті директора ліцею), а також згадує про «Того-Хто-Живе-в-Яру», відсилаючи до Українчиного містичного духа скелі та…можна продовжувати й далі, але книга відчитана і вже потрапила до рук маленької ледащиці. Підступний план-закликан себе виправдав, дитина прочитала слідом за мамою перші два розділи твору, тож… на старт, увага, руш! P.S.: рецензію народжено у першій хвилі післясмаку.

Хоча на перший погляд це просто казочка про тварин, насправді за нею ховається дуже реалістична і часом навіть трохи психологічна родинна історія. Персонажі є такими типовими, що в них легко упізнати сусідів. Мовчазна але мудра і добра черепаха Пелагея, пліткарки рибки, сварливий рак Іраклій. Є ситуації, в яких показано, як варто і як не варто поводитись (наприклад, не варто насміхатися з чужого імені). Показано, як непросто мамі-бобрисі, у якої багато дітей, а вона ще й навчається в університеті і любить архітектуру. Є і про підлітку Мартусю, яка щойно пішла навчатися до бобрячого ліцею. Це така дуже різновікова історія, в якій кожен знайде щось своє. Є прикольний гумор, часто пов'язаний зі словом "бобер", є інформаційні довідки, є натяк на екологічну проблематику. Ніби усього так багато, але не виникає враження каші, все якось так легко і невимушено.

Боброго ранку! - це добра історія про сім'ю бобрів і їх сусідів. Дуже життєво. Молода сім'я бобрів мешкає разом з дідусем і бабусею. Коли мама бобриха вагітна удруге, сім'я шукає місце для власної хатки. Ось вже трохи підросли троє найменших бобреняток, старшій сестрі Мартусі хочеться більше простору. Та коли вона вступає до архітектурного ліцею, то додому вона пише такі цікаві і теплі листи! Є інформаційні відступи сплетені в розповідь про сипуху, рака-самітника, марену дніпровську, болотяну черепаху (це і є сусіди), і самих бобрів. Бобра історія.