Ці вірші — про тих, хто блукає в пошуках істини. Хто шукає призначення, навпомацки сновигаючи стежками межи чагарників і примар, та врешті, покинувши склепіння палацу поневірянь, знаходить себе.

Ці вірші — й про тих, хто на варті справжності. Хто залишається вірним ідеям та ідеалам, аж сам стає суттю і правдою в химерному світі.

Ці вірші — також трохи про тих, хто не знає, куди йде. Чи, власне, тих, хто взагалі не рухається, — нічого не створюючи, а лишень реагуючи.

Ці вірші — як про тих, для кого немає жодної різниці, так і про тих, для кого різниця все ж таки існує. І нехай шляхи до снів загублені у нетрях буреломів та завіяні кучугурами снігу, ці вірші шукатимуть їх невпинно.