Але ж комусь треба вижити, щоб країна функціонувала. - Спершу її треба відвоювати, щоб вона функціонувала”. Листопад 1991 року. Землі через які одного дня пройшов кордон між Сербією та іншими, тими хто прагнув свободи, тими, хто хотів обрати собі інший шлях. Одного дня твої добрі сусіди беруть зброю у руки і називають тебе ворогом. І ти повинен зробити вибір: підкоритися чи захищатися. Здавалось би, що події описані у книзі стались достатньо давно та й далеко. Минуло чверть століття як закінчилася та війна. Але якщо замінити південнослов'янські імена на більш звичні для України, то це буде опис подій сьогодення. Ті ж самі хлопці та чоловіки, які повинні гуляти з друзями, вчитися, ходити в кіно з коханими чи на вистави у школу до своїх дітей. Повинні жити, але загинули. Фізично і морально. Книга написано майстерно, легко, автор не намагається звинувачувати чи героїзувати людей. Читач має сам зробити вибір. Але все ж ця оповідь відлунює майже фізичним болем.