Сам дивуюся, але про п'єсу Моріса Метерлінка "Блакитний птах" я дізнався випадково і прочитав її лише тепер, хоча твір є світовою класикою і може умовно вважатися "дитячим". Зі шкільних уроків нічого подібного не пригадую, навіть спільний радянсько-американський фільм "Синя птаха" пройшов якось повз мене. Кажу про умовну "дитячість" п'єси, бо за казково-чарівним зовнішнім антуражем Метерлінк приховує доволі глибокі філософські сентенції. Можна було би довго сперечатися, про що "Блакитний птах"? Що символізує цей образ: надію, мрію чи оману? Напевно, кожен прочитає твір по-своєму і зробить власні акценти. Хтось побачить в оживленні звірів, речей та стихій заклик любити навколишній світ та дбати про нього (як співається у сучасній пісні, "все живе хай живе"). І така настанова у "Блакитному птахові", безперечно, присутня. Але особисто для мене п'єса Метерлінка - це насамперед одна з останніх пам'яток оптимізму передвоєнної доби, натхненна ода Людині. Не випадково навіть слово "Людина" автор пише з великої літери. Початок XX століття був буквально просякнутий наївною вірою в швидкий технічний і моральний прогрес людства, близьке настання "світлого майбутнього". "Блакитний птах" яскраво віддзеркалює тогочасні настрої і викликав у мене аналогії із "Фаустом" Гете. Головний герой твору Метерлінка, хлопчик Тільтіль - це зразкова надлюдина майбутнього. Він відважний, добрий, щирий і долає усі перешкоди на своєму шляху. Царство Майбуття переповнене видатними винаходами, які мають ощасливити людство. Лишається тільки шкодувати, що письменник виявився надто оптимістичним у своїх передбаченнях. Технічний прогрес справді значно просунувся, а от чи зробив він людей добрішими і щасливішими - велике питання.

Це (за визначенням самого автора) драма-феєрія за яку Моріс Метерлінк отримав Нобелівську премію. Найбільш для мене захопливим в ній було фольклорне і міфологічне наповнення, плюс цілком вигадані фантастичні персонажі. Тут казково-фантастичний сюжет тісно поєднаний з елементами реальності, що створює непевність в тому коли і де відбуваються події, різні часові і просторові світи, тощо. Глибока символічність, яка притаманна абсолютно всім творам Моріса Метерлінка, сягає тут свого апогею. Але в той же час не можеш відігнати думку про те, що ну аж занадто дитячим є текст, зрозуміло, що за всім ховаються серйозні речі і проблеми, але через цю «дитячість» іноді важко пробитись, тому текст можна читати дорослим і дітям. Сам автор так говорив про головну думку цієї драми: «Я хотів сказати, що людство завжди повинно прагнути вперед, що навіть у блуканнях воно зростає, наливається новими силами і рухається далі вперед» так і його герої завжди кидаються вперед у невідоме для того, щоб зробити щось краще.