Збіги не випадкові. Саме сьогодні Всесвітній день книги та авторського права. Цій темі, темі авторських прав, присвячено левову частку матеріалу в книзі. Діти зростають, навчаючись наслідувати дорослих. В літературі уже раніше були написані усі можливі сюжети та їх комбінації. У мистецтві автори не гребують копіювати один одного з доповненнями або й без них. Славетні музеї експонують римські копії грецьких скульптур, бо оригінали просто втрачені. Безліч картин написані на один сюжет і навіть пози, пропорції та кольорові гами цих картин ну дуууже близькі. За авторські права відбувають запеклі суди. А Міккі Маус досі не належить до суспільного надбання, адже як тільки наближається до завершення термін поширення на нього авторських прав, як цей строк продовжують

Занятная книга про авторское право, искусство и пародии/подделки: - Когда Марсель Дюшан перевернул верх дном обычный писсуар и представил его как произведение искусства, он превратил “выбор” в художественный прием. Теперь творить “искусство” можно по-новому - можно просто выбрать один предмет в одном контексте (например, писсуар) и представить его по-другому, как художественное произведение в галерее. - Шекспир украл много сюжетов из других печатных источников: “Ромео и Джульетта”, “ Гамлет”, “Король Лир”. В пьесе “Антоний и Клеопатра” он взял целые слова и фразы из “Сравнительных жизнеописаний” Плутарха в переводе сэра Томаса Норма (1579). Но несмотря на это, произведение стало новаторским. - Сейчас копирайт действует в течении жизни автора+70 лет после его смерти (чтобы деньги получали еще два поколения семьи художника. - Вы можете купить работу художника, но все равно права на коммерческое использование картины остается за художником и его семьей - Про кражу “Мона Лизы” написали все газеты, и в музей ринулись толпы людей чтобы увидеть ее отсутствии. На место на стене, где висела картина пришло намного больше людей, чем тогда, когда она была еще в музее. - “50 оттенков серого” было написано как фанфик на “Сумерки”

Так багато думок щодо цієї книги. Та і загалом мистецтво вимагає дуже специфічного мислення. Хоч тема сприйняття творчості в цій книзі - це не епіцентр, але було вкрай цікаво почитати щодо процесу оцінки різних об'єктів нашим мозком. Але якщо ж сфокусуватись саме на головних темах, які представлені у "Благай, кради і позичай. Митці проти оригінальності", то тут дуже цікавий аналіз сенсу найвідоміших картин та скульптур. Чому саме "чорний квадрат" отримав свою попуялярність, чому посмішка Мони Лізи - це вища точка фокусування людської уваги? На ці і подібні питання автор (Роберт Шор) відповідає з точки зору людини, яка є у більшій мірі поціновувачем мистецтва, ніж критиком арт об'єктів. Це, до речі, і дуже сподобалось. Для більшості людей, які візьмуть в руки книгу про мистецтво, на мою думку, не буде так цікаво читати про міліметри неспівпадінь, про фон і фокус, про ступінь якості фарби на полотні. Хоч в цій книзі є ряд подібних епізодів, але, я впевнена, що стиль опису навіть таких дрібниць, але саме тут, є в ідеальному форматі. Автор пише про найцікавіше, приховуючи ті моменти, які є центром уваги та інтересу тільки для спеціалістів. Раджу ще цю книгу, тому що тут круто описується процес підробки картин і детально розказується щодо того, як самим бачити фальш. Ця книга - це дійсно новий погляд на оригінальність!