У просторі Етрурії, Пелазгії, Еллади продовжує свої невимушені мандри українська поетеса і художниця. Але завжди це повернення, як по райдузі небесній, до свого краю, прикмети історії якого знаходить вони в тих віддалених епохах і географічних просторах. Бо «сини Леопарда тінями ходять за нею». Про винятковість долі України і своєї власної Валентини Давиденко пише гекзаметри і картини, «тонка внутрішня музика» яких ( за висловом В.Герасим’юка) хвилює не тільки співвітчизників. Тому її поезію перекладають у інших європейських країнах. До нової книги увійшли вірші поетеси, перекладені англійською, грецькою, італійською, польською, російською мовами.

Окремим розділом представлено проект джазових пісень відомого українського композитора Івана Тараненка на вірші Валентини Давиденко.

Книга ілюстрована живописними і графічними творами авторки