Я почув, але не зрозумів авторів. Можливо лижі неїдуть, але якщо серйозно дуже важко вловити думку авторів. Розповіли про суспільний феномен конкуренції від А до Я, але що хотіли цим сказати, напевно ...

Нікого вже не дивують кризові тенденції сьогодення. Прірва між бідними та багатими, що поширюється, екологічні проблеми, терроризм, військові конфлікти, біженці. фінансові бульбашки, безробіття і багато чого іншого. Автори з Норвегії, країни відносно благополучної, спробували пояснити деякі суспільні явища використовуючи закономірності еволюційної теорії живих істот. Ідея ця не орігінальна, міркування про те, що існують якісь базові закони еволюції, конкуренція, що закріплює позитивні зміни, тощо дає надію. що відкривши їх можливо щось ціляспрямованно покращити - дуже привабливі. Спроба ця заслуговує поваги бо багато міркуваннь є досить слушними та обгрунтованими, але її навряд чи можливо назвати вдалою. Автори дописали дещо про сучасні еволюційні погляди, зробивши акцент на популяціях що вимерли, або набули не дуже конкурентних якостей. Наприклад, це ірландські олені, яки задля пошуків трави під снігом та залицяння до самиць відростили такі веикі роги, що незмогли їх "прогодувати". Але все це викладено набагато слабкіше, ніж у Докінза. Дещо - про спорт. Тут конкуренція незаперечна, але еволюція іде більше за рахунок технічних досягненнь. Також чи вважати за яккісний стрибок перетворення спорту на комерціоналізоване видовище яке дуже добре сприймається під пиво перед телевізором? Дещо про науку. Дуже слушна ілюстрація негативної ролі деяких критерієв. Те, що статус вчених почали оцінювати кількістю публікацій призвело до падіння їх якості і зростанню інформаційного шуму. Зрозуміло, що конкуренція має місце між релігіями, та у середині конфесій. Але чи потрібно там шукати еволюційні явища? Тож попри всі слушні міркування, окрім необхідності поєднання конкуренції і співпраці висновки авторів не поширюються. Але як, коли, з ким, проти кого і чого? Діагноз - це добре, але яке може бути лікування? Наприклад:"...до того, як наступила ера електронних комунікацій, найефективннішим об'єднанням людей була група, яка могла налагодити ефективну комунікацію між собою таким чином, щоб разом ухвалювати рішення, знати роль в группі...відчувати взаємну відповідальність і згуртованність. Коли група стає надто великою, а більшість її членів анонімними, втрачається розуміння внутрішньої ситуації...радіо та телебачення дозволили створити спільну ідентичність..у межах великих "уявних" спільнот...стає неможливим прийняття ефективних і раціональних рішень в інтересах усієї групи у достроковому періоді. Остаточної відповіді на це питання не існує..." (стр.149-150). Таким чином, ТВ, інтернет, Цукенберг, скайп и твіттер - це прогрес, еволюція, але в суспільному житті - це шлях в зворотньому напрямку. Тож у книжці багато слушних питаннь, але обмаль відповідей, навіть спроб відповідей.