В мене нема слів. Настільки багатогранно та глибоко написана ця історія. В ній є все, оповідання (наче казки!) переплетенні з історією героя, який в буквальному сенсі потрапляє в підпільну бібліотеку, і звідти історія водить тебе буквальними коридорами таємниць, часто до кінця не розкриваючи їх. Тому варто бути готовим залишитись з власними питаннями до історії після її закінчення, але в цьому є свій власний шарм, який відрізняє цю книгу від багатьох інших. Багато хто каже, що тут нема сюжету, але це дуже дивне формулювання, бо що таке взагалі сюжет, і яке визначення саме ви йому даєте? Фентезі у вайбі "Аліси у Задзеркаллі", але інколи ще більш дивне і незрозуміле. Будьте готові або полюбити його всім серцем (як я), або зрозуміти, що це не ваша тарілка. Що ж, якщо це все вас не злякало, вам варто відкрити власні двері і поринути з головою в "Беззоряне море" як можна швидше!

Автор грається з читачем протягом усіх сторінок книги. Часом ця гра абсолютно заплутує, і здається, що історії — це роздуми, метафоричні роздуми про буденні речі в небуденному і навіть магічному форматі. Потім нас знову повертають до основної сюжетної лінії. Методично, розділ за розділом, нас плутають, водять за носа, змушують розмірковувати над глибоким. Чого вартий уривок: «Хтось, знайшовши двері, не чіпає їх, попри те, що його охоплює цікавість. Люди думають, що їм потрібен дозвіл. Гадають, буцімто двері чекають на когось іншого, навіть якщо насправді чекали на них». Як цікаво автор роздумує про можливості, внутрішні обмеження і хоробрість зайти в нові "двері". А дверей, які ніким не були відкриті, тут буде ще дуже багато ;) Ця цікава логіка магічного сприйняття екзистенційних питань простежується у всьому тексті. А потім раптом котрась із побічних історій потрапляє в основну сюжетну лінію — і ти в екстазі, бо той пазл, який був знайдений під диваном і зовсім не зрозуміло з якого набору, раптом знаходить своє місце. Я не одразу відчула настрій автора, і це та книга, якій довелося дати другий шанс, бо на перших сторінках цікаві уривчасті історії перебивалися доволі пласким, на перший погляд, героєм і його доволі пласким світом. Плюс сильно вплинула на думку надмірна кількість описів деталей — часом без цього можна було обійтися. Проте кожна книга має право бути прочитаною до кінця. І я не помилилася: з кожною новою сторінкою відчувається глибина роздумів. У моєму примірнику з’являється все більше стікерів на місцях, над якими я хотіла би подумати ретельніше. Автор висловлює неочікувані погляди — і з такого вигадливого ракурсу. Історія варта прочитання, проте не через призму звичайної історії про магічний світ, а з точки зору пошуку себе і пошуку відповідей на одвічні питання.

Ця книга зачарувала мене з перших сторінок і майже весь час, як я читала у мене всередині були ніби золотисті іскорки чи то магії, чи то казки. Ніби я знову дитина, що ще не коштувала героїчного чи янгедалтового однотипного (вибачте) фентезі й, відкриваючи книгу, поринає в казку. Для мене ця книга — це Інтерстеллар, який написав Пулман😅 Я не знаю, як інакше краще описати її. З літературної точки зору (так я випендрююся своїми знаннями) Тут дуже багато прийомів і це невимовно круто. Тут і книга в книзі, і анафеми і рефрени і ранкові структури й я просто не можу... Знаєте, той рідкісний момент, коли я від форми кайфувала більше ніж від сюжету. Це було моє перше знайомство з авторкою і вона талановита і майстерна, на мою думку. Дуже важко так поєднувати все й не втрачати ниточки окремих сюжетів і часів (А тут ліній подій і персонажів прям багато і всі окремо й якось то має сплестися й важливо нічого й нікого не загубити). Хоча я й поставлю книзі 4.5, бо щось якось трішки я не відчула це на вау в кінці... але я все одно рекомендую цю книгу. Якщо спитаєте за сюжет? Історія про сина віщунки, що тоді не відчинив двері; дівчинку, що наважилася потягнути за ручку; чоловіка, що одного дня не зміг відкрити особливі двері, жінку, що хоче знищити двері та чоловіка, що лише читав про двері... А можливо, головні герої не люди, а місце, що чекає ща дверима? Беззоряне море. P.S. а ще я дуже щаслива, що прочитала книгу українською, адже я змогла насолодитися формою і зворотами без запари з перекладом😅