Книгу Євгенії Кононенко «Без мужика» я взяв почитати у подруги. Це збірка, яка складається з єсею, який і дав книжці назву, а також двох повістей. Єсей, наскільки я зрозумів, автобіографічний. В ньому письменниця просто вивертає душу перед читачами. Ось його я б рекомендував по прочитання і жінкам, і чоловікам. В ньому авторка розповідає про своє життя з самого дитинства і до зрілих років, але це не просто автобіографія, а життєпис, поданий з точки зору існування без того самого «мужика». Причому мужики – це не тільки романтичні партнери, а й батьки. Героїня росла з мамою і бабусею, а тата в її житті було дуже небагато. В дорослому житті на неї чекали проблеми з протилежної статтю. Розповідь Євгенії Кононенко настільки відверта, що іноді її просто незручно читати. Але читати її варто. Чоловікам – щоб краще розуміти жінок. Жінкам – щоб зрозуміти, що основна цінність – це їхнє житті і їхнє «я», а не наявність «мужика» у житті. Що ж стосується повістей, представлених у книзі, то вони цікаві і прочитались на одному подиху, але саме есей вразив мене у саме серце.