Чудовий твір чудового письменника. Тут є все -- і гумор, і вишукана мова оповіді, і доволі непогана історія. Проте є велике "але", а власне у перекладеній назві твору. Навіть не треба починати читати щоб вже достеменно знати те, ким насправді є Фелікс Круль. Проте, читаючи твір постійно виникає питання "і коли ж почнуться його афери?". А власне і не почнуться, бо Фелікс радше "самозванець", а не "аферист", що краще пасує і до сутності головного героя і було б куди точніше з точки зору перекладу. Саме така невідповідна, навіть дещо брехлива назва налаштовує на певний штиб історії, а в кінці отримуєш щось цілком інше. Якщо ж забути про такий недогляд, то твір безумовно заслуговує на увагу читачів. Сам Фелікс неймовірно колоритний і цікавий парубок, можливо трохи дивак, йому подобається прикидатись кимось іншим, приміряти чужі імена, але до зустрічі з маркізом Веностою це все має виключно наївний, нешкідливий характер. І от через любовні перипетії згадуваного маркіза, Фелікс нарешті отримує можливість сповна насолодитись роллю іншої особи. Вище, в описі твору сказано, що Фелікс піднімаючись вверх, не помічає як шкодить людям зі свого оточення. Та наш герой не робить це навмисне, насправді він переповнений високими пориваннями та інтелігентністю, і всі його злі діяння виходять самі собою, бо Фелікс за своєю природою є самозванцем, авантюристом, чи то пак навіть аферистом. Також додам, що ледь не на кожній сторінці зустрічаємо цікаві, доволі нетипові роздуми про стосунки між статтями, світ, та навіть про походження людини. Особливо в епізодах з португальським професором.