Дуже цікава книга, легко читається

Хороша і глибока книга про фемінізм, релігію, трохи расизм, але взагалі про стосунки між людьми. Цікава перспектива оповіді через розмову з Богом та переписку з сестрою. Інколи така манера подачі діалогів дещо плутає, але до неї, в принципі, звикаєш.

Вражаюча, тривожна і, зрештою, тріумфальна книга. Вам обов’язково треба її прочитати – вона перехоплює подих. Книга написана в епістолярному стилі. Спочатку це листи Сілі до Бога, а згодом до сестри Нетті. Через ці листи ми дізнаємось історію двох сестер афроамериканок, яких ще дітьми розлучили. Завдяки такому стилю розповіді, ми читаємо ніби сповідь, щось дуже інтимне і чесне. Авторка розповідає про життя та становище чорношкірих жінок на початку ХХ століття. Також в книзі розкриваються теми расизму, сексизму, жіночого обрізання та шрамування, насилля психологічного та фізичного (зокрема зґвалтування, примусові шлюби, обмеження свободи), розуміння себе та свого тіла. Всі ці теми дуже вміло переплетені між собою, але читати про це важко, тож будьте готові. Хоча я не чорношкіра жінка, я відчула міцний зв’язок із кожною героїнею. Після того, як пройшла через нищівність та жорстокість перших сторінок, решта книги – захоплююча та щемка історія життя. Читання про злети та падіння Сілі, її сестринську любов, кохання та роздуми про світ обов’язково викличе емоції у кожного, хто натрапить на цю книгу. Чудова історія, під час якої в мене на очах виступали сльози, потім я усміхалась, потім злилась від несправедливості і взагалі відчувала цілий спектр емоцій. Підсумувавши, скажу – це книга про наполегливість, самопізнання, духовність; про те, як ніколи не втрачати надії та завжди підтримувати зв’язки з родиною. “Я думаю, ми існуємо, щоб розмірковувати. Мислити. Запитувати. У міркуванні про великі речі й питаннях про великі речі ховається знання про дрібниці. І ти віднаходиш його майже випадково. Але ніколи не дізнаєшся про великі речі більше, ніж знав до того. Що більше я мислю, то більше відчуваю любові, сказав він”.