Дуже цікава серія книг! Читається на одному подиху! Одне задоволення читати, особливо українською мовою!

Мені так подобається, що у кожному томі розкривається новий персонаж, або навіть декілька. Ось у четвертій книзі ми дізнаємося більше про Річе, її дитинство, а також події, які сформували її характер. Додаються нові персонажі, які дають змогу краще зрозуміти стосунки між магами та учнями. Далеко не всі чарівники є такими ж чудовими вчителями, як Кіфлі. Разом із новим випробуванням відкривається частинка історії цього світу, показуючи нові не дуже приємні подробиці магічної війни. Світ "Ательє" також стає повнішим завдяки таким деталям, як магічні істоти, які його населяють. Мерфони (пінгвіни-грифони!!!) - то любов. Четвертий том зовсім не поступається попереднім, а лише доповнює лор цього світу, робить його більш об'ємним та цікавим. Вже чекаю на п'яту книгу)

Перше, що я відчула, взявши до рук четвертий том "Ательє чаклунських капелюхів" - непереборне бажання вголос вигукнути: "Дивіться, "Истари комикс", в Україні ця манга виходить набагато раніше, ніж у вас, та ще й у класній якості!". Гордість за "NashaIdea" була така сильна, що важко й описати. І сюжет, який я знайшла під обкладинкою, виправдав мої очікування у десятикратному розмірі. Максимальна природність досі відчувається в кожному фреймі - Коко продовжує вчитися, про супер-силу ніхто не каже, тож гармонію ніщо не порушує. Камоме Шірахама не відступає від свого звичного стилю малювання, який вже й так наполовину передає характер героя, тож нові персонажі, які з'явилися в цьому томі, одразу дають виявити в себе якусь одну рису, яка водночас є і їх сильною стороною, і слабким місцем. Те ж можна сказати і про флору, і про фауну. Надто про тварин цього вигаданого світу: я обожнюю пінгвінів, а тому, раптово побачивши їх на сторінках, готова була вищати від захоплення. І те, що в них була пара зайвих крильцят і чотири лапки замість двох, геть їх не псувало! Нарешті починаються справжні іспити на гідність для студенток, які демонструють вищі результати в навчанні... і тут їм доводиться дізнатися, що не всі чаклуни ставляться до своїх учнів так само привітно, як власник ательє Кіфлій до своїх. Якщо не заохочувати учня до того, щоб він розкривав свої навички, є ризик, що врешті він перетвориться на таке ж нещасне створіння, як Юіні, якого мені вже невимовно шкода. Але й якщо надто їм потакати, вони врешті припинять слухати тебе взагалі (і тому я не так вже й не згодна з іншим вчителем-чаклуном, хоча, звісно, його боягузства це не виправдовує). Втім, у цій частині читачеві не судилося дізнатися, хто склав іспит, а хто ні - крислаті капелюхи вперше відкрито нападають на учнів одразу з двох фронтів, і рівень динамічності миттю підвищується, з чого я не можу не радіти. З нетерпінням чекаю наступного тому!